Праця і заробітна плата
Парламентом прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» (законопроект № 4051). Ним внесено зміни до КЗпП та Закону України «Про охорону праці», якими запроваджуються два самостійних види (форми) роботи -дистанційна та надомна.
Законом надано право роботодавцю при укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботу отримувати відомості про місце проживання або інше місце за її вибором, де буде виконуватись трудова функція (з метою належного оформлення працівника на дистанційну роботу).
Законом забезпечено можливість ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, локальними нормативними актами роботодавця, повідомленнями та іншими документами, з якими працівник має бути ознайомлений у письмовій формі, шляхом обміну електронними документами.
Згідно із Законом працівник може дистанційно ознайомитися з вимогами щодо охорони праці шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема відеозв’язку.
Законом забезпечено можливість працівника поєднувати дистанційну роботу з виконанням роботи в звичайному режимі на робочих місцях у приміщеннях чи на території роботодавця.
Законом покладено на власника або уповноважений ним орган зобов’язання щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях на території і у приміщеннях власника.
Управління Держпраці у Хмельницькій області нагадує, що чинне законодавство про працю не передбачає проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладання трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких.
Стажування в цілях придбання практичних навиків, необхідних для виконання посадових обов’язків, може бути організоване за наявності відповідного договору між роботодавцем, претендентом на посаду (безробітним) і державним центром зайнятості (ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення»).
Студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр», освітнім ступенем «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час ( ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення»).
Можливість застосування стажування стосовно інших працівників є порушенням законодавства про працю. У разі необхідності перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, застосовується випробування.
Відповідно до ст. 26 КЗпП при укладанні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Мінекономіки у листі від 05.01.2021 р. № 4709-06/235-07 дало два актуальні роз’яснення щодо застосування положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.
По-перше, відповідно до частини першої статті 56 КЗпП за угодою між працівником і власником може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Згідно з ч. 3 ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тобто робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня не тягне за собою скорочення тривалості їх щорічної відпустки.
Оплата праці за роботу на умовах неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Абзацом шостим пункту 2 Порядку передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Ця норма стосується, зокрема, випадків, коли працівники з незалежних від них причин працювали в режимі неповного робочого тижня.
Водночас у випадках коли працівник за власним бажанням працює в режимі неповного робочого тижня, обчислення середньої заробітної плати провадиться на загальних умовах без урахування абз. 6 п. 2 Порядку.
По-друге, інформує Мінекономіки, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати вихідної допомоги проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що у випадку коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Водночас, якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку чи трудовим договором працівникові встановлено індивідуальний графік роботи, то, на думку Мінекономіки, при визначенні середньомісячного числа робочих днів необхідно враховувати індивідуальний графік роботи працівника.
________________________________________
Податок на додану вартість
Платникам ПДВ треба звернути увагу, що 02.02.2021 року опубліковано наказ Мінфіну від 02.12.2020 р. № 734, яким затвердили у новій редакції форми податкової накладної та декларації з ПДВ. Огляд новацій в нових формах читайте у новині.
Вказаний наказ діятиме з 1-го числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування. Тому він запрацює із 1 березня 2021 року.
Згадаємо, що за п. 46.6 ПКУ до того, як визначені нові форми декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, чинними є форми декларацій (розрахунків), які діють до такого визначення.
Тому за новою формою декларації з ПДВ треба звітувати починаючи зі звітності за березень 2021 року, а за лютий використовувати ще «стару» форму декларації з ПДВ.
Натомість за новою формою податкові накладні та розрахунки коригування реєструють в ЄРПН починаючи із 1 березня 2021 року.
Звісно, якщо усі відповідні електронні формати ДПС вчасно випустить і не виникне затримка із реалізацією нових форм.
Мінфін своїм наказом від 02.12.2020 р. № 734 затвердив у новій редакції:
– форму податкової накладної;
– форму податкової декларації з податку на додану вартість;
– форму уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Цей наказ набере чинності з 01 числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування. Станом на 01.02.2021 р. він ще не був опублікований.
Також коригувань зазнали окремі акти Мінфіну. Так, у Порядку заповнення податкової накладної закріпили, що у рядку «код» податкової накладної зазначається ознака джерела податкового номера відповідно до реєстру, якому належить податковий номер особи.
При цьому рядок «код» буде заповнюватися у разі заповнення рядка «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» податкової накладної.
Уточнень зазнав і Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Тут підкоригували, зокрема, норми щодо звітного (податкового) періоду та строків подання декларації.
________________________________________
Податок на прибуток
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує платникам податку на прибуток про підвищення вартісного критерію річного доходу для незастосування різниць з 20 до 40 млн грн (норма діє з 23.05.2020 р.) та підвищення вартісного критерію річного доходу для застосування річного звітного періоду (норма діє з 01.01.2021 р.). Зміни до пп. 134.1.1 та п. 137.5 ПКУ внесені Законом № 466.
Зважаючи на це, платники податку на прибуток підприємств, у яких річний дохід за 2020 рік не перевищить 40 млн грн, можуть:
– прийняти рішення про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 та пп. 140.5.16 ПКУ) у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік;
– застосовувати у 2021 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток підприємств.
У разі прийняття рішення нерезидентом про припинення господарської діяльності через постійне представництво такий нерезидент (постійне представництво нерезидента):
– подає у довільній формі повідомлення про припинення господарської діяльності;
– здійснює розрахунки з податку на прибуток та інших податків і зборів;
– подає за останній податковий період розрахунок податкових зобов’язань нерезидентів та звіт про утримання та внесення до відповідного бюджету податків, установлених ПКУ.
Контролюючий орган за місцем обліку постійного представництва, після отримання повідомлення та звітності, у 10-денний строк приймає рішення про зняття ознаки платника податку на прибуток у реєстрі платників податків – нерезидентів.
Починаючи із 1 січня 2021 року діє наказ Мінфіну України від 20.07.2020 р. № 432, яким із НП(С)БОДС 121 «Основні засоби» вилучено норму про те, що суб’єкти держсектору зараховують до малоцінних необоротних матеріальних активів (далі – МНМА) предмети вартістю (без ПДВ), яка не перевищує 6000 грн та строк використання яких перевищує один рік.
Про це нагадує Казначейство України у листі від 15.01.2021 р. № 16-08-08/1286.
Водночас тепер вартісні ознаки предметів, які входять до складу МНМА, суб’єкти держсектору можуть встановлювати самостійно з обґрунтуванням критеріїв щодо визначення таких ознак. Відповідні зміни внесли до Методрекомендацій з бухобліку для суб’єктів державного сектору.
Тобто, Мінфін рекомендував бюджетникам самостійно встановлювати вартісний критерій для МНМА.
Проте і це не усі бухоблікові новації для бюджетних установ. Також скасовані типові форми обліку та списання запасів.
________________________________________
Податок на доходи фізосіб
На 9 лютого 2021 року припадає останній день для подання податкового розрахунку за формою № 1-ДФ. Саме за IV квартал 2020 року востаннє подається такий податковий розрахунок ще за «старою» формою. На цьому наголосили в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Починаючи із І кварталу 2021 року подаємо об’єднану форму податкового розрахунку, де відображатимуться ПДФО, військовий збір та ЄСВ. Адже наказом Мінфіну від 15.12.2020 р. № 773 у новій редакції викладено форму № 1ДФ, яка фактично поглинула таблиці Звіту з ЄСВ.
Новий розрахунок подають окремо за кожен квартал (податковий період) з розбивкою помісячно впродовж 40 календарних днів, що йдуть за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий розрахунок за календарний рік не треба подавати.
Об’єднана звітність подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платнику податку податковий агент та незалежно від того чи виплачені платником ЄСВ суми такого внеску фактично після їх нарахування до сплати протягом звітного періоду.
________________________________________
Звітність
Податківці повідомили платників податків про зміни в КОАТУУ, які зумовили адміністративно-територіальна реформа, а також децентралізація. Як результат утворились нові райони та об’єднані територіальні громади.
КОАТУУ призначений для забезпечення достовірності, зіставності, цілісності та автоматизованої обробки інформації у територіальному розрізі.
Джерелом інформації для оновлення КОАТУУ є рішення ВРУ, опубліковані у «Відомостях Верховної Ради України», а також оприлюднені дані про адміністративно-територіальні одиниці на порталі ВРУ (рубрика «Ресурси», довідник «Адміністративно-територіальний устрій»).
Це прямо впливає на заповнення спеціальних реквізитів у податковій звітності: декларації по землі, екологічного податку, з рентної плати, транспортного податку, податку на нерухоме майно, збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Тому при подачі звітності платникам податків потрібно вказувати у звітності на 2021 рік нові КОАТУУ.
Саме на це звертають увагу в ГУ ДПС у Київській області.
Якщо одна юрособа має декілька об’єктів оподаткування на території різних адміністративних одиниць, то до податкового органу за місцезнаходженням кожного з об’єктів подають окремі податкові декларації, тобто за різними кодами КОАТУУ. Це стосується і випадку, коли всі території підпорядковані одному податковому органу. Податкові зобов’язання за кожною з таких декларацій також сплачують окремо щомісяця – до різних бюджетів за місцезнаходженням конкретного об’єкта оподаткування.
У випадку подання податкової звітності з невірно вказаним КОАТУУ в податковому органі за місцезнаходженням об’єкта виникає факт неподання або несвоєчасного подання податкової декларації. Тоді до платника податку можуть застосовуватися штрафні санкції відповідно до ст. 120 ПКУ.
При самостійному виявленні помилки платник треба подати декларації:
– за КОАТУУ, який вказано невірно, – уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити до зменшення податкове зобов’язання;
– за вірним КОАТУУ – податкову декларацію за типом «Звітна».
На сайті Держстату розміщено повідомлення про затвердження Кодифікатору адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (наказ Міністерства розвитку громад від 26.11.2020 р. № 290 зі змінами, внесеними наказом від 12.01.2021 р. № 3), який відповідає чинному законодавству і запроваджується на заміну КОАТУУ.
Нова редакція Кодифікатору затверджена наказом 12.01.2021 р. № 3.
ДПС інформує, що 1 січня 2021 року набули чинності Закон № 116 та Закон № 115, якими змінено порядок подання звітності про нарахування ЄСВ. Зокрема, передбачено подання звітності про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону про ЄСВ, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПКУ.
Для реалізації зазначеного заходу Міністерством фінансів України видано такі накази:
– від 15.12.2020 р. № 773, яким внесено зміни до Наказу № 4;
– від 09.12.2020 р. № 752, яким внесено зміни до Наказу № 578;
– від 17.12.2020 р. № 783, яким внесено зміни до Наказу № 859.
Зазначеними наказами затверджено нові форми звітності, що містять у своєму складі відомості щодо сум нарахованого єдиного внеску.
Водночас, чинні форми звітності з єдиного внеску, затверджені Наказом № 435, є окремою звітністю з єдиного внеску та не можуть відповідати вимогам законодавчих змін. Таким чином, з метою уникнення правової колізії щодо існування декількох форм звітності з відображення сум нарахованого єдиного внеску зазначені вище форми звітності мають бути скасовані.
Враховуючи зазначене, Міністерством фінансів України направлено до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію Наказ № 814, що передбачає скасування Наказу № 435 та на сьогодні проходить процедуру державної реєстрації.
Наказом № 814 встановлено, що звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску за формами, встановленими Наказом № 435, подається до податкових органів за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в податкових органах:
– до 01 квітня 2021 року – згідно з додатком 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок), затвердженого Наказом № 435, для платників єдиного внеску, визначених п.п. 1 та 16 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, за звітні періоди до 2020 року включно та у разі проведення державної реєстрації припинення до 28 лютого 2021 року;
– до 01 квітня 2021 року – згідно з додатком 7 до Порядку для платників єдиного внеску, визначених п.п. 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у ЄДР);
– до 01 квітня 2021 року – згідно з додатком 5 до Порядку для платників єдиного внеску, визначених п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до першої – третьої груп платників єдиного податку;
– до 01 січня 2022 року – згідно з додатком 5 до Порядку для платників єдиного внеску, визначених п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до четвертої групи платників єдиного податку;
– до 01 січня 2022 року – згідно з додатком 5 до Порядку для платників єдиного внеску, визначених п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, які використовують загальну систему оподаткування;
– до 01 січня 2022 року – згідно з додатком 5 до Порядку для платників єдиного внеску, визначених п.п. 5, 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ;
– до 01 січня 2022 року – згідно з додатком 6 до Порядку для платників єдиного внеску, визначених абзацами другим, третім ч. 1 ст. 10 Закону про ЄСВ.
До 1 березня 2021 року роботодавців повинні подати звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2020 рік за новою формою № 10-ПОІ. Її затверджено наказом Мінсоцполітики від 27.08.2020 р. № 591.
Про цей обов’язок вже нагадували у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю. Що саме змінили у новій формі можна коротко ознайомитись за посиланням.
Але замість того, аби дочекатись завершення компанії із подачі цього звіту, в Мінсоцполітики знову коригують звіт за формою № 10-ПОІ та Інструкцію про його заповнення.
Наказом Мінсоцполітики від 18.12.2020 р. № 821 у формі № 10-ПОІ внесено такі зміни:
1) слова «Місцезнаходження/Місце проживання» замінюють словом «Місцезнаходження», а слова «підпис керівника (власника) та/або осіб, відповідальних за заповнення форми звітності» – словами «підпис керівника (власника)». Також у розділі «Кількість працівників та фонд оплати праці» слова «Місце проживання» замінюють словами «Фактично проживають»;
2) у позиції «Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб» графи 2-13 доповнюють знаком «ґ». Тож тут відомості уже не вказуватимуть;
3) у рядках 05, 06 замість тис. грн (з одним десятковим знаком) треба буде вказувати суми в грн.
Що стосується Інструкції про заповнення звіту, то тут теж декілька змін:
– вилучено необхідність підпису головного бухгалтера (за наявності такої посади);
– у рядку 01 відображатиметься середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, але уже без розподілу за статтю, віком та місцем проживання.
Вказаний наказ № 821 набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Станом на 03.02.2021 року не опублікований.
Податківці нагадують: порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків за ф. № 1ДФ є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.
Повідомлення щодо допущених помилок у поданому податковому розрахунку містить перелік кодів помилок. При розгляді контролюючим органом звітного нового або уточнюючого податкових розрахунків, повторно надісланий звіт підлягає відбракуванню за кодом помилки 73 з причин дублювання, про що повідомляється суб’єкту господарювання. Такий запис направляється до відома і вилученню не підлягає.
При здійсненні коригування показників розділу I податкового розрахунку, для виключення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати «1» – на виключення рядка. Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати «0» – на введення рядка.
Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» – рядок на виключення, а в другому – «0» – рядок на введення.
При здійсненні коригування показників розділу II податкового розрахунку, зокрема, для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Військовий збір – виключення****» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Військовий збір» відобразити правильну інформацію.
При цьому, дублювати всі інші правильні показники податкового розрахунку не потрібно.
Разом із звітним новим та уточнюючим податковим розрахунком платник податку має право надати пояснення проведених виправлень.
Джерело: ІПК ГУ ДПС в м. Києві від 30.11.2020 р. № 4895/ІПК/26-15-33-18-12
Порядок складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів зазнав чергових змін. Цього разу завдяки наказу Мінфіну від 13.01.2021 р. № 7.
Маємо оновлені форми таких форм бюджетної звітності:
– звіт про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м);
– звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4-1д, № 4-1м);
– звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень (форма № 4-2д, № 4-2м);
– звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма № 4-3д, № 4-3м);
– звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів (форма № 4-4д);
– звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м).
Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів складають бюджетну звітність з урахуванням змін, затверджених вказаним наказом, починаючи зі звітності за січень 2021 року.
Також зміни торкнулись, зокрема, бюджетних установ, підпорядкованість яких була змінена у зв’язку із зміною бюджету, з якого здійснювались видатки на їх утримання. Бюджетну звітність вони подають за попередньою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, в обсязі річної звітності.
При неможливості подання звітності до АС «Є-Звітність» через мережу Інтернет з технічних причин або в інших випадках, визначених законодавством, звітність може подаватися на паперових носіях. Але в подальшому її треба подати до АС «Є-Звітність» після усунення обставин, які стали причиною подання звітності на паперових носіях.
В ГУ ДПС у Волинській області звертають увагу, що починаючи із 01.02.2021 року звіт з ЄСВ треба подавати у редакції, затвердженій наказом Мінфіну від 05.11.2020 р. № 670 (далі – Наказ № 670, новий формат 13 версії).
Тому при поданні з 01.02.2021 року Звіту з ЄСВ за іншими формами, аніж ті, які встановлені Наказом № 670, їх прийматимуть та опрацьовуватимуть відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо подання Звіту з ЄСВ за нечинними формами.
Раніше податківці нагадали про зміни у порядку подання страхувальниками Звіту з ЄСВ. Вони стосувалися передусім страхувальників, які припиняють діяльність або знімаються з обліку в податкових органах. Саме вони зобов’язані подати Звіт з ЕСВ за останній звітний період до дня державної реєстрації припинення.
Але треба відмітити, що місячну звітність за формами окремого Звіту з ЄСВ страхувальники востаннє подавали за грудень 2020 року. Адже вже затверджена об’єднана звітність із ПДФО та ЄСВ, яка вперше подається за І квартал 2021 року.
________________________________________
Банківська діяльність
Правління НБУ прийняло постанову від 03.02.2021 р. № 14, якою збільшила е-ліміт для низки валютних операцій фізосіб з переказу коштів за кордон або на рахунки юридичних осіб-нерезидентів, відкриті в Україні – із 100 тис. до 200 тис. євро.
До таких операцій потрапили:
– здійснення інвестицій за кордон;
– розміщення коштів на власних іноземних рахунках;
– переказ коштів за договором страхування життя;
– надання позики нерезидентам.
У 2020 році фізособи в межах e-ліміту перерахували за кордон близько 274 млн євро. Ця сума менша за середньоденний обсяг торгів на міжбанківському валютному ринку.
Повне зняття е-ліміту на операцій фізосіб з інвестиціями за кордон стане можливим після остаточного ухвалення та імплементації пакета законопроєктів щодо протидії BEPS (Плану протидії розмивання бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування).
Також НБУ дозволив банкам і небанківським фінансовим установам під час валютних операцій з фізособами використовувати цифрові паспорти в мобільному застосунку «Дія» за наявності необхідних технологічних можливостей.
Джерело: прес-реліз НБУ.
________________________________________
Готівкові розрахунки
Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що реєстрація видачі коштів при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від’ємної суми. При цьому забороняється реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно».
Водночас суб’єкти господарювання, які застосовують програмні РРО, можуть використати операцію «сторно», однак до моменту реєстрації наступного розрахункового документа таким ПРРО. У такому разі, якщо сформований розрахунковий документ через ПРРО із помилковою сумою за розрахункову операцію, то така операція скасовується шляхом наступної реєстрації операції «сторно» із реєстрацією такої операції на фіскальному сервері, формуванням фіскального номера розрахункового документа на таку операцію та зазначенням фіскального номера розрахункового документа, який сторнується.
За фактом видачі коштів та скасуванням помилково проведеної через РРО та/або ПРРО суми розрахунку, помилкової форми оплати складаються акти. Так, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів.
Такий самий акт складається під час скасування помилково проведеної через РРО та/або ПРРО суми розрахунку або помилково вибраної форми оплати (готівка, картка, кредит тощо). В акті зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.
Зазначені акти передаються до бухгалтерії суб’єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб’єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти слід зберігати у будь-який зручний та не заборонений чинним законодавством спосіб.
Разом з тим, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
________________________________________
Приватні підприємці
Пресслужба Державної податкової служби України інформує фізосіб – підприємців щодо трьох аспектів сплати ЄСВ.
Перше питання, яке задали податківцям, звучало наступним чином: «Оскільки ФОП-сумісник має право не сплачувати ЄСВ за себе в ті місяці, у яких за нього сплачений ЄСВ не менше мінімального роботодавцем по основному місцю роботи, чи потрібно якимись документами доводити факт сплати роботодавцем за відповідні місяці ЄСВ?».
Контролери відповіли: відповідно до ст. 20 Закону про ЄСВ податковим органам з метою перевірки правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску надається доступ до персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески. Таким чином, ФОП або особи, які провадять незалежну професійну діяльність не повинні повідомляти про факт сплати за них ЄСВ роботодавцем.
Друге питання мало на меті з’ясувати як відображати у звітності ФОПа місяці, за які ЄСВ не сплачений ФОПом за себе, бо сплачений роботодавцем за основним місцем роботи, щоб ці місяці не були зараховані ФОПу в недоїмку по ЄСВ?
На думку податківців відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ платники єдиного внеску зобов’язані подавати звітність про нарахування ЄСВ в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з ПДФО до податкового органу за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки та порядку, встановлені ПКУ. Враховуючи зазначене та норми ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ, такі платники у паперовому варіанті звітності проставляють прочерки за місяці, за які роботодавцем сплачено ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску (в електронному варіанті звітності поля залишаються не заповненими).
Також платників цікавило, чи передбачаються механізми звірки інформації по сплаті ЄСВ ФОПом і роботодавцем у разі виникнення непорозумінь щодо сплати ЄСВ за певні місяці. У ДПС відповіли, що з 01.01.2021 р. такий механізм визначено ст. 20 Закону про ЄСВ. Об’єм інформації, терміни та порядок її отримання затверджується окремими протоколами на підставі порядку, затвердженого Мінфіном за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
ФОП, який надає послуги з використанням Інтернету з власної квартири, задався питанням реєстрації РРО/ПРРО за своєю домашньою адресою.
На це податківці зауважують:
якщо місце проживання фізичної особи – підприємця є місцем, де провадиться підприємницька діяльність, або воно пов’язане із здійсненням підприємницької діяльності, то ФОП має подати повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, повідомивши про місце проживання як про об’єкт оподаткування, після чого на такий об’єкт може бути зареєстроване реєстратор розрахункових операцій (РРО) та/або програмний РРО (ПРРО).
Докладніше про найголовніші новації підприємництва – в матеріалі видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН «Зміни для ФОП у 2021 році: ЄСВ, єдиний податок, РРО».
Джерело: роз’яснення ДПС у Дніпропетровській області
________________________________________
Земля
Парламентом прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об’єкта нерухомості» (законопроєкт № 850). Законом встановлено «автоматичність» переходу прав користування земельною ділянкою при переході права власності на розташовану на ній будівлю, споруду від землекористувача до нового власника майна.
Законом також встановлюється обов’язок набувача права власності на будівлю, споруду, що розташовані на земельній ділянці державної та комунальної власності, право користування якою не оформлено, протягом 30-денного терміну з дня набуття такого права власності здійснити відповідні дії для оформлення прав на земельну ділянку.
Варто додати, що Головне юридичне управління апарату ВРУ в своїх зауваженнях до редакції 2020 року наголошувало: «Запропонована редакція законопроекту містить суттєві концептуальні та правові недоліки, що може призвести до зловживань у сфері земельних відносин та порушень прав власників та користувачів земельних ділянок».
Зокрема, законопроєкт не передбачає встановлення будь-якої кореляції між розмірами і вартістю придбаного об’єкта нерухомості (житлового будинку, іншої будівлі або споруди) та розмірами і вартістю земельної ділянки, на якій він розміщений. На практиці це означатиме, зокрема, можливість заволодіння земельними ділянками, розмір та вартість яких є неадекватно великими порівняно з розміщеними на них об’єктами нерухомого майна.
Також у пропонованих положеннях законопроєкту не враховано, що земельна ділянка, як випливає зі статей 79, 79-1 ЗКУ, статті 181 ЦКУ, є самостійним об’єктом права власності. Всупереч цьому, законопроєкт передбачає виникнення прав власності/користування відносно земельної ділянки без вчинення щодо неї окремого правочину.
У законопроекті не врегульовано питання щодо переходу права власності/користування відносно земельної ділянки у разі, якщо на ній розміщено кілька будівель.
У ГЮУ акцентують: «Передбачений пропонованими положеннями частини третьої статті 120 Земельного кодексу України перехід права оренди (користування на праві емфітевзису, суперфіцію) земельної ділянки до власника придбаної будівлі порушує права попереднього орендаря, а також комплекс встановлених законом гарантій його статусу (статті 9, 24, 27, 28 Закону України «Про оренду землі», стаття 777 Цивільного кодексу України)».
Законопроєкт містить ще низку неоднозначних положень. Приміром, «у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, особою, яка не може мати таку земельну ділянку у власності, така особа має право вимагати передання їй власником земельної ділянки відповідної земельної ділянки на правах оренди або суперфіцію на умовах, визначених набувачем права власності на такий об’єкт». Зазначене не відповідає загальним засадам укладення цивільних договорів, за якими договір є результатом досягнення згоди на основі вільного волевиявлення сторін.
Вишенькою на торт виступає те, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, без жодних перехідних періодів.
Зі свого боку Мінекономіки радіє ухваленню законопроєкту: «Підтримка цього законопроєкту надає сільгоспвиробникам гарантоване право на користування земельною ділянкою при купівлі чи оренді нерухомості, яка на цій ділянці знаходиться. Така правова визначеність є важливою з точки зору планування інвестицій та провадження господарської діяльності».
_______________________________________
Контроль і відповідальність
Рішенням Кабінету Міністрів затверджено постанову, якою скорочено строки дії обмежень у частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок. Безпосередньо надається дозвіл на проведення перевірок, зокрема:
• тимчасово зупинених та незавершених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті на дату запровадження мораторію;
• документальних перевірок суб’єктів господарювання ?