ПРАЦЯ І ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Законодавчими актами, а також цивільним законодавством не передбачений обов’язок будь-якої із сторін ЦПД інформувати ДПС про його укладення, а також відповідальності за невчинення таких дій – відмітило Мінекономіки у листі від 21.01.2021 р. № 4711-06/3082-07.

Таким чином в міністерстві відповіли, чи треба подавати Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту щодо фізосіб, які виконують роботи (надають послуги) на підставі ЦПД.

Це пов’язано із тим, що із 05.01.2022 року діє оновлена Повідомлення про прийняття працівника на роботу, затверджена постановою № 1392.

В новому Повідомленні вказують не тільки дані про прийняття працівника на роботу, але і про укладення гіг-контракту.

Також з’явилася нова категорії осіб, які слід зазначати в графі «5. Категорія особи» форми Повідомлення, – «4» – працівники на підставі ЦПД.

Тож слушно, що роботодавці поцікавилася, яких «працівників за ЦПД» це стосується.

Як бачимо, Мінекономіки не підтвердило новий обов’язок інформувати ДПС про укладання ЦПД на виконання робіт (надання) послуг із фізособами.

Однак вказали, що повідомлення ДПС про укладення ЦПД доцільно подавати особам, які використовують працю інших осіб на підставі цих договорів та є платниками ЄСВ.

Управління Держпраці у Кіровоградській області нагадує, що виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника – це заміна працівника, відсутнього у зв’язку з хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обов’язки тимчасово відсутнього працівника.

Якщо посадовою інструкцією працівника передбачено виконання обов’язків іншого працівника на час його відсутності, то такі обов’язки належать до його трудової функції і їх виконують без видання окремого наказу та без доплати.

Посада, за якою відбувається виконання обов’язків, має бути передбачена штатним розписом, але зайнята тимчасово відсутнім працівником.

Виконувати обов’язки тимчасово відсутнього працівника можна тільки за згодою працівника і на підставі наказу. У ньому можна визначити перелік видів робіт, які тимчасово має виконувати працівник.

У разі виконання обов’язків працівнику провадять доплату. Її розмір установлюють на умовах, передбачених колдоговором. Розмір доплати залежить від складності, характеру, обсягу виконуваних робіт та ступеня використання робочого часу, який визначає керівник підприємства в наказі про покладення на працівника обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Тобто, працівник отримує зарплату у вигляді окладу (тарифної ставки) за посадою, яку обіймає, та доплату – за наказом про виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

В табелі обліку використання робочого часу виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника не показують. Записи про виконання таких обов’язків до трудової книжки та особової картки № П-2 також не вносять.

Працівник припиняє виконувати обов’язки в день виходу на роботу працівника, обов’язки якого виконувалися. Окремий наказ про припинення виконання обов’язків не видають.

У Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду надали листом від 24.12.2021 р. № 3223/0/208-21 інформацію про застосування статті 46 КЗпП щодо відсторонення від роботи працівника у зв’язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, до передбачених законодавством випадків відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов’язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов’язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов’язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов’язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонений. Керівник зобов’язаний ознайомити працівника з наказом про відстороненню від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову та працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Водночас КЦС повідомляє, що законодавством про працю не передбачена така підстава для звільнення як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або відмова від вакцинації.

Щодо практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у КЦС зазначають: наразі немає жодної правової позиції ЄСПЛ щодо відсторонення від роботи працівника у зв’язку з відсутністю в нього щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Практики Верховного Суду у справах про відсторонення від роботи працівника через відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наразі також немає. При цьому в провадженні Верховного Суду раніше були справи, де позивачі оскаржували обмеження, яких, на їхню думку, зазнають діти у зв’язку з відсутністю щеплень.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 зазначено, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров’я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об’єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення дитини у зв’язку з недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до дитячого навчального закладу без висновку лікарсько-консультативної комісії (за відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дитячого навчального закладу. Оскільки будь-яке право об’єктивно кореспондується з обов’язками, право на дошкільну освіту закон пов’язує з обов’язком проведення профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як власне окремій дитині, так і особам, які навколо неї, висновки судів нижчих рівнів про протиправність та неправомірність дій завідувачки дитячого навчального закладу є необґрунтованими і такими, що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту і може отримати її в інших формах.

У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров’я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров’я людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров’я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов’язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка неї отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

________________________________________

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

При експорті товарів датою виникнення податкового зобов’язання з ПДВ є дата оформлення митної декларації.

За загальним правилом, митна декларація відображає завершення процедури митного оформлення експортної операції, що визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

В разі електронного декларування – за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації, після перетворення її у візуальну форму.

На дату виникнення податкового зобов’язання платник ПДВ – експортер складає податкову накладну з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют, який встановлено Національним банком України у попередній робочий день.

________________________________________

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК

За правилами пп. 140.5.10 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 ПКУ.

Проте, як відзначає ДПС в ІПК від 30.12.2021 р. № 4831/ІПК/99-00-21-02-02-06, якщо платник податку прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 та пп. 140.5.16 ПКУ), визначені відповідно до положень ПКУ, та його дохід за попередній та звітний податкові роки не перевищує 40 млн грн, то коригування відповідно до пп. 140.5.10 ПКУ не здійснюється.

________________________________________

ЄДИНИЙ ПОДАТОК

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 ПК).

Абзацом першим п. 5 розд. І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) зі змінами та доповненнями, встановлено, що клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської/підприємницької/інвестиційної/незалежної професійної діяльності/діяльності, яка не пов’язана з підприємницькою, і власних потреб.

Таким чином, кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, і які є власними коштами такої фізичної особи (тобто кошти отримані не від підприємницької діяльності), включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, з врахуванням вимог ст. 292 ПК.

Разом з тим, якщо фізична особа – підприємець у звітному податковому періоді вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, суму готівки, яка на момент внесення уже була врахована в обліку та при цьому в платіжному документі зазначено призначення платежу – виручка за певний період, тоді така сума готівки повторно не включається до доходу звітного податкового періоду платника єдиного податку за умови сплати єдиного податку з цього доходу.

За матеріалами ДПС

________________________________________

ЗВІТНІСТЬ

На сайті Мінфіну оприлюднили проект наказу «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578».

Мета документу – привести форми податкових декларацій платника єдиного податку у відповідність до законодавчих змін до ПКУ у частині визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку.

Нагадаємо, що Закон № 1914 доповнив ПКУ новою статтею 2971 щодо визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку.

Платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (у т. ч. на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у т. ч. щодо земельних ділянок, які належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Наразі платники єдиного податку, на яких поширюються вказані вимоги, не мають можливості відзвітувати, застосовуючи чинну форму декларації, оскільки не передбачалося звітування з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

Тому проект наказу пропонує доповнити податкові декларації платника єдиного податку – ФОП, платника єдиного податку 3-ої групи (юридичної особи) та платника єдиного податку 4-ої групи додатком з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

Чи може суб’єкт господарювання одночасно використовувати два кваліфіковані електронні підписи (КЕП) від різних кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг для підписання електронних документів через Електронний кабінет? У ДПС відповіли, що суб’єкт господарювання може одночасно використовувати два КЕП від різних кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, якщо він є суб’єктом електронного документообігу та надав інформацію до контролюючого органу щодо отримання таких ключів, шляхом направлення Повідомлення.

Відповідно до абзаців першого – третього п. 42.6 ПКУ електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, Закону № 851 та Закону № 2155 без укладення відповідного договору. Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника, та визначає їхні повноваження.

Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог Законів України № 851 та № 2155.

Абзацами першим і другим п. 2 розд. II Порядку № 557, зокрема, визначено, що автор (платник) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись Порядком № 557. Створення електронного документа завершується накладанням на нього КЕП підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності).

Згідно з п. 3 розд. III Порядку № 557 для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, автор повідомляє про таких осіб контролюючий орган, на обліку в якому перебуває автор, шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо КЕП (далі – Повідомлення) в електронному вигляді за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 557.

До Повідомлення вноситься інформація про підписувача (підписувачів), якому (яким) надається право підпису електронних документів. На сформоване Повідомлення першими накладаються КЕП усіх осіб, включених до Повідомлення, у порядку черговості їх внесення до Повідомлення, після них – КЕП керівника і останньою – печатка (за наявності) (абзац перший п. 4 розд. III Порядку № 557).

Для виправлення помилки у додатку до декларації платнику потрібно подати уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ і до нього додати «уточнюючий» додаток. Про це нагадує Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

При виправленні помилок у додатках до декларації у заголовній частині додатків проставляється позначка «Х» навпроти поля 013 «Уточнюючий»; у полі 02 вказується поточний звітний період, в якому виправляється помилка та подається уточнюючий розрахунок; у полі 03 проставляється період, в якому допущена помилка.

При виправленні помилок у додатку 2 «Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (далі – Додаток 2), якщо такі помилки вплинули на показники декларації, в уточнюючому додатку 2 якщо потрібно збільшити/зменшити числові дані за рядком, який раніше вже був у додатку, зі знаком «+» або «-» уточнюємо значення цього рядка; якщо необхідно додати новий або видалити існуючий рядок додатка, то такий рядок повторюється на повну суму зі знаком «+» або «-«.

При цьому під час заповнення уточнюючого розрахунку необхідно до графи 4 перенести показники податкової декларації з ПДВ, додаток 2 до якої уточнюється; до графи 5 перенести всі відповідні показники декларації з урахуванням виправлених помилок; у графі 6 відобразити різницю.

Якщо помилки в додатку не пов’язані з вартісними показниками додатка (наприклад, неправильно вказані ІПН, звітний податковий період, дата/номер документу (акту чи довідки), то помилка виправляється наступним чином: повторюється помилковий запис, вартісні показники сторнуються (показуються зі знаком «-«), далі наводиться правильний запис щодо операції з виправленими показниками (у тому числі і вартісні дані); підсумковий рядок «Усього» не заповнюється.

При цьому під час заповнення уточнюючого розрахунку необхідно до графи 4 перенести показники податкової декларації з ПДВ, додаток 2 до якої уточнюється; до графи 5 перенести всі відповідні показники декларації з урахуванням виправлених помилок (у даному випадку вони відповідають показникам з графи 4); графа 6 не заповнюється.

Для ФОП на загальній системі податківці пояснили, чи заповнювати графу 9 розділу I додатка Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи з від’ємним значенням, якщо отримано збиток.

Нагадаємо, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік ФОП на загальній системі проводять самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати (пп. 177.5.3 ПКУ).

В графі 9 розділу I додатка Ф2 до податкової декларації вказують суму чистого оподатковуваного доходу, яку обчислюють за такою формулою: графа 4 «Сума одержаного доходу» – графа 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції» – графа 6 «Витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» – графа 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» – графа 8 «Амортизаційні відрахування» (пп. 1 п. 3 розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. № 859.

Тож ФОП на загальній системі у графі 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» розділу I додатка Ф2 до податкової декларації зазначає суму чистого оподатковуваного доходу. Проте, якщо отримано збиток, то цю графу прокреслюють.

________________________________________

ГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

В ГУ ДПС в Одеській області нагадали, що суб’єкт господарювання може проводити розрахункові операції на програмному РРО (далі – ПРРО) самостійно або визначати уповноважених осіб (касирів).

Особа може проводити розрахункові операції на ПРРО з використанням електронного підпису такої особи/електронної печатки суб’єкта господарювання, на якого зареєстровано ПРРО, але після внесення даних про сертифікати до Реєстру програмних РРО і за умови дійсності відповідного сертифіката відкритого ключа.

При цьому розрахункові операції на ПРРО можуть проводити лише ті особи, сертифікати електронних підписів та/або печаток яких внесені до Реєстру щодо такого ПРРО.

Дані сертифікатів електронних підписів та/або печаток, які використовують ПРРО, вносять до Реєстру ПРРО на підставі поданих в електронній формі повідомлень про надання інформації щодо кваліфікованих/удосконалених сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО за формою № 5-ПРРО. Для цього передбачено електронні форми повідомлень J1391802/F1391802.

________________________________________

ПЕНСІЙНЕ І СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Законодавство, котре визначає порядок нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, не передбачає можливості розстрочити та відстрочити борги по сплаті ЄСВ – відмічають в ГУ ДПС у Рівненській області.

ЄСВ треба сплачувати незалежно від фінансового стану платника. За наявності одночасно із зобов’язаннями зі сплати ЄСВ зобов’язань зі сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, то зобов’язання зі сплати ЄСВ виконують в першу чергу і вони мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати зарплати (доходу). Норма закріплена у ч. 12 ст. 9 Закону про ЄСВ.

Несвоєчасна або не в повному обсязі сплата ЄСВ передбачає фінансові санкції, а посадові особи, винні в порушенні законодавства із ЄСВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону про ЄСВ).

В нагоді стане стаття «Списання (відстрочення, погашення) податкового боргу і ЄСВ: що, кому та скільки».

ЄСВ встановлено для всіх платників ЄСВ (крім пільгових категорій) у розмірі 22% до визначеної бази нарахування – нагадують в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Для підприємств, установ і організацій, у яких працюють особи з інвалідністю, ЄСВ становить 8,41% суми нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за кошти роботодавця, допомогу з тимчасової непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами для працюючих осіб з інвалідністю.

Зважаючи на це, юрособа при виплаті працівнику – особі з інвалідністю винагороди за ЦПД застосовує ставку ЄСВ у розмірі 22%.

________________________________________

ПРИВАТНІ ПІДПРИЄМЦІ

Податківці розглянули звернення ФОП на загальній системі, який реалізує підакцизні товари, щодо першого запису про залишки товарів у формі обліку.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Мінфіну від 03.09.2021 р. № 496 (далі – Порядок № 496).

Опис залишку товарів на початок обліку складають в довільній формі та вказують інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов’язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП (абз. 4 п. 2 розділу І Порядок № 496).

Для ФОП, в яких виникає обов’язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис відображає інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов’язку щодо ведення обліку товарних запасів.

Тому перший запис про залишки товарів ФОП на загальній системі, який торгує підакцизними товарами, вносить до Форми обліку на підставі самостійно визначеної ФОП вартості товару, тобто за цінами реалізації.

Джерело: ІПК ДПСУ від 21.01.2022 р. № 79/ІПК/99-00-07-05-01-06.

Податківці пояснили, як та в який термін проводити остаточний розрахунок із ЄСВ для ФОП на загальній системі, якщо ЄСВ сплачують поквартально, а термін подання Додатка ЄСВ 1 у складі податкової декларації – 9 лютого.

Суми ЄСВ, сплачені ФОП на загальній системі упродовж року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховують при остаточному розрахунку за календарний рік згідно з даними зазначеними у декларації та за результатами перевірок діяльності таких осіб, які призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому враховують кількість місяців, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

ФОП формують та подають додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за звітний період, що дорівнює календарному року – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто до 9 лютого (пп. 2 п. 6 розділу І Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. № 859, з врахуванням п. 177.11 ПКУ).

Термін сплати зобов’язань, визначених ФОП на загальній системі оподаткування у Додатку ЄСВ 1 настає в день подання цього додатка, тому ЄСВ необхідно сплатити до дати його подання включно.

Головне управління ДПС у Черкаській нагадує: об’єктом оподаткування ФОП на загальній системі є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Підпунктом 177.4.3 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, зокрема, платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця.

Отже, платежі, сплачені ФОП за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з його господарською діяльністю, включаються до складу витрат по факту їх сплати на підставі підтверджуючих документів.

________________________________________

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняють від оподаткування прибуток сільськогосподарських товаровиробників, які провадять виключно такі види діяльності згідно з КВЕД-2010:

– клас 01.47 (розведення та вирощування свійської птиці, за виключенням вирощування курей, одержування яєць курей та діяльності інкубаторних станцій з вирощування курей);

– клас 01.49 (в частині розведення та вирощування перепелів і страусів);

– клас 10.12 (виробництво м’яса свійської птиці, за виключенням виробництва м’яса курей, витоплювання жиру курей, забою, оброблення та фасування м’яса курей), а також здійснюють діяльність з реалізації власно виробленої (вирощеної) такої продукції (за виключенням м’яса курей).

Вивільнені кошти (суми податку, які не сплачені до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку) використовуються на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва, впровадження новітніх технологій. Використовувати такі кошти треба на діяльністю платника податку, прибуток від якої звільняється від оподаткування.

Це передбачає п. 57 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

На його викання Уряд постановою від 02.02.2022 р. № 69 затвердив Порядок контролю за використанням вивільнених коштів сільськогосподарських товаровиробників.

Контроль за цільовим використанням вивільнених коштів здійснюватиме ДПС. А Мінагрополітики контролюватиме виконанням інших заходів моніторингу щодо використання таких коштів.

Періодичність перевірок та строки їх проведення встановлюють відповідно до періодичності контролю за розрахунком і сплатою податкових зобов’язань, з якими пов’язано виникнення пільги.

Суми вивільнених коштів визнають як отримане цільове фінансування відповідно до НП(С)БО або МСФС та відображають в бухобліку підприємств в установленому порядку на окремому рахунку «Цільове фінансування і цільові надходження».

________________________________________

КОНТРОЛЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Мінфін затвердив зміни до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків. Відповідний наказ № 655 від 10.12.2021 набуде чинності з дня опублікування.

Зазначається, що план-графік (коригування плану-графіка) складається з планів-графіків (коригувань планів-графіків) територіальних органів ДПС та затверджується Головою ДПС.

Зокрема, змінено та доповнено такі критерії відбору платників податків – юридичних осіб середнього ступеня ризику:

• наявність розбіжностей у платника податків між даними податкової декларації з податку на додану вартість та Єдиного реєстру податкових накладних у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загальних обсягів податкового кредиту, але не менше ніж 100 тис. грн;
• наявність розбіжностей між задекларованою сумою обсягів постачання у деклараціях з податку на додану вартість та сумою розрахункових операцій, проведених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, в обсязі, що перевищує 30 відсотків;
• декларування експортних та/або імпортних операцій без фактичного здійснення таких операцій;
• сплата податку на прибуток за відповідний рік в обсязі менше 1,5 відсотка від обсягу відшкодованого податку на додану вартість у розмірі понад 10 млн грн впродовж календарного року.

Також внесено зміни та доповнення до критеріїв відбору платників податків – фізичних осіб:

1) високого ступеня ризику:

• розмір інших витрат, у тому числі вартість виконаних робіт, наданих послуг, або сума розрахованої амортизації основних засобів становить 30 та більше відсотків задекларованої в податковій звітності вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю платника податків;
• обсяг придбання, без податку на додану вартість, відображений у податкових деклараціях з податку на додану вартість, становить 75 або більше відсотків обсягу постачання, без податку на додану вартість, відображеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість;
• включення до складу витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи сум амортизаційних відрахувань за відсутності відомостей щодо наявності власних об’єктів оподаткування;

2) середнього ступеня ризику:

• декларування доходу понад 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, за відсутності зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій та відомостей щодо відкритих банківських рахунків.

Крім того, Додатки 1 – 3 до Порядку викладено у новій редакції, що додається.

Наказом Мінфіну від 10.12.2021 р. № 655 затверджені зміни до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків. Вони діятимуть із дня опублікування цього наказу (11.02.2022 року).

Зокрема, оновлено критерії відбору платників податків – юридичних осіб середнього ступеня ризику:

– наявність розбіжностей у платника податків між даними податкової декларації з ПДВ та ЄРПН у сумі понад 1 млн грн або понад 5% загальних обсягів податкового кредиту, але не менше ніж 100 тис. грн;

– наявність розбіжностей між задекларованою сумою обсягів постачання у деклараціях з ПДВ та сумою розрахункових операцій, проведених із застосуванням РРО та/або ПРРО, в обсязі, що перевищує 30%;

– декларування експортних та/або імпортних операцій без фактичного здійснення таких операцій;

– сплата податку на прибуток за відповідний рік в обсязі менше 1,5% від обсягу відшкодованого ПДВ у розмірі понад 10 млн грн впродовж календарного року.

В критеріях відбору платників податків – фізичних осіб також маємо доповнення:

1) для високого ступеня ризику:

– обсяг придбання, без ПДВ, відображений у податкових деклараціях з ПДВ, становить 75 або більше відсотків обсягу постачання, без ПДВ, відображеного у податкових деклараціях з ПДВ;

– включення до складу витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи сум амортизаційних відрахувань за відсутності відомостей щодо наявності власних об’єктів оподаткування;

2) середнього ступеня ризику:

– декларування доходу понад 220 розмірів мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за відсутності зареєстрованого РРО та/або ПРРО та відомостей щодо відкритих банківських рахунків.

Також оновили структуру плану-графіка документальних планових перевірок платників податків.

________________________________________

ІНШЕ

ДПС випустила черговий Інформаційний лист за № 2/2022 про новації Закону № 1914. Він присвячений адмініструванню податкового боргу, перевіркам.

З цього інформаційного листа можна дізнатись про зміни щодо:

– прав та повноважень учасників податкових правовідносин;

– процедури стягнення податкового боргу;

– процедур податкового контролю;

– процедури судового розгляду податкових спорів.

Варто окремо зупинитися на деяких моментах.

1. ДПС звертає увагу на важливість дотримання вимоги щодо відкритості застосування технічних засобів будь-якою із сторін-учасниць процесу перевірки, адже саме на такому характері їх використання наголошує законодавець.
2. Для інформування керівника платника податків-боржника про застосування щодо нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачео ведення Реєстру керівників платників податків-боржників, який буде публічним. Його оприлюднюватимуть на офіційному вебпорталі ДПС.

Реєстр керівників платників податків – боржників, стосовно яких застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, наповнюватимуть відомостями, зокрема про П.І.Б. (за наявності) такого керівника, назву та реєстраційний код платника податків, реквізити судового рішення, суму податкового боргу, початок та закінчення (із зазначенням підстави) тимчасового обмеження.

3. Законом № 1914 уточнено процедуру, згідно з якою стягнення коштів здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати самостійно задекларованих платником податків сум (такі грошові зобов’язання вважаються узгодженими на підставі п. 54.1 ПКУ та не підлягають оскарженню згідно з п. 56.11 ПКУ). Таке стягнення здійснюється без звернення до суду.

Зазначена процедура, як і раніше може застосовуватися за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу за наступних обставин:

– податковий борг не сплачується упродовж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання, і

– відсутнє (або наявне у меншій сумі) непогашене зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування ПДВ.

Новацією є те, що така процедура здійснюється незалежно від розміру податкового боргу.

________________________________________

ДО ВІДОМА

Середня заробітна плата (номінальна) штатного працівника підприємств, установ та організацій у грудні 2021 р. становила 17453 грн, що у 2,7 раза вище рівня мінімальної заробітної плати (6500 грн). Про це інформує Держстат. Порівняно із листопадом середня заробітна плата збільшилася на 22,2%, а за останні 12 місяців (відносно грудня 2020 р.) – на 23,1%.

Середня заробітна плата штатних працівників за деякими видами економічної діяльності у грудні 2021 року:

• фінансова та страхова діяльність – 31274 грн;
• інформація та телекомунікації – 29963 грн;
• державне управління й оборона – 26924 грн;
• професійна, наукова та технічна діяльність – 24822 грн;
• промисловість – 18115 грн;
• транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 16703 грн;
• сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство – 16042 грн;
• оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 15940 грн;
• освіта – 14931 грн;
• охорона здоров’я – 14833 грн;
• будівництво – 12957 грн;
• тимчасове розміщування й організація харчування – 9710 грн.

Середня заробітна плата штатних працівників по регіонах у грудні 2021 року була найвищою у м. Києві (26759 грн), Київській (17409 грн) та Миколаївській (18414 грн) областях. Найменшою – у Кіровоградській (13331 грн), Івано-Франківській (13988 грн) та Чернігівській (13537 грн) областях.