Праця і заробітна плата
Координаційний центр з надання правової допомоги розповів про право на додаткову, так звану навчальну відпустку, яке передбачено Конвенцією Міжнародної організації праці «Про оплачувані учбові відпустки №140», ратифікованою Законом № 174, Кодексом законів про працю, Законом України «Про вищу освіту» (стаття 62) та спеціальним Законом – «Про відпустки», який дуже чітко регламентує це питання. Так, відповідно до цього Закону, навчальні відпустки надаються працівникам, які:
– здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах (стаття 13);
– успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів (стаття 14);
– які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання; працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки (стаття 15).
Щоб отримати навчальну відпустку, працівнику-студенту необхідно надати роботодавцю (відділу кадрів чи іншій відповідальній особі) довідку-виклик навчального закладу на сесію та обов’язково написати заяву про надання такої відпустки.
Скільки може тривати навчальна відпустка
Тривалість навчальної відпустки у вищому навчальному закладі залежить від рівня акредитації вишу, курсу, на якому навчається працівник і виду занять (сесії).
Водночас треба зазначити про законодавчу колізію. Попри скасування в 2014 році акредитації вищих навчальних закладів (наразі акредитують тільки освітні програми), Закон України «Про відпустки» не зазнав змін. Тож визначати тривалість навчальної відпустки слід, як це регламентує Закон України «Про вищу освіту» у підпункті 12 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень, де зазначено, що до приведення відповідних нормативно-правових актів у відповідність із вимогами цього Закону умови оплати праці осіб, які навчаються, зберігаються:
– для університетів, академій, інститутів – на рівні вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації;
– для коледжів (включаючи коледжі як структурні підрозділи університетів, академій, інститутів) – на рівні вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.
Отож, працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:
1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
– першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів;
– третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів;
– незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 30 календарних днів;
2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
– першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів;
– третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів;
– незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 40 календарних днів;
3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації – 30 календарних днів;
4) на період підготовки та захисту дипломного проєкту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, – два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.
Особливості надання відпустки на навчання
Важливо, що навчальна відпустка надається незалежно від запланованих щорічних основної та/або додаткової відпусток. Це різні відпустки, а тому порядок і строки їх надання не залежать один від одного. Ще одна особливість: навчальна відпустка у жодному випадку не підлягає поділу на частини чи перенесенню, продовженню на святкові та неробочі дні, адже у виклику чітко зазначається, на який період викликають студента.
А як бути з працівниками, які здобувають освіту одночасно у кількох вищих навчальних закладах? Прямих обмежень щодо кількості днів відпусток у таких випадках чинним законодавством не передбачено, а отже, згідно зі статтею 15 Закону України «Про відпустки», працівник має право на додаткові оплачувані навчальні відпустки повної тривалості як в одному виші, так і в іншому. При цьому обов’язково дотриматися процедури та порядку отримання цієї відпустки.
Щодо навчальної відпустки сумісникам, то частина 1 статті 15 Закону «Про відпустки» чітко зазначає, що навчальна відпустка надається працівникам, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання. Стаття 217 Кодексу законів про працю передбачає, що на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням (статті 211, 213, 216 КЗпП) за працівниками зберігають середню зарплату за основним місцем роботи. Тому працівники, які працюють за сумісництвом, право на навчальну відпустку мають лише за основним місцем роботи.
Утім, на прохання сумісника йому обов’язково надають відпустку без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (пункт 14 статті 25 Закону України «Про відпустки»). Відповідний наказ роботодавець видає на підставі заяви сумісника і довідки з основного місця роботи або засвідченої належним чином копії наказу про навчальну відпустку.
Головне управління ДПС у Запорізькій області інформує, що доплати (надбавки) до посадових окладів працівників за роз’їзний (пересувний) характер роботи у розмірах, передбачених трудовим або колективним договором, включаються до складу заробітної плати та оподатковуються у її складі податком на доходи фізичних осіб відповідно до пп. 164.2.1 ПКУ за ставкою 18%.
Відповідно до п. 1 Постанови № 490, підприємства самостійно встановлюють надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.
Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Постановою № 98.
Відповідно до пп. 164.2.1 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно з п. 167.1 ПКУ ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Координаційний центр з надання правової допомоги нагадує, що сезонними слід вважати працівників, які приймаються на сезонні роботи, тобто на роботи, які в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, та які включені в перелік сезонних робіт, наведених в Списку сезонних робіт і сезонних галузей.
Список є вичерпним, тому з працівником може бути укладений трудовий договір на виконання сезонної роботи, якщо така робота відповідає наступним вимогам:
– не може виконуватися протягом усього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує 6 місяців;
– є у Списку сезонних робіт і сезонних галузей.
У Списку не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників і не деталізовано сезонні роботи. В зв’язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також тривалість, дату початку та закінчення таких робіт рекомендується підприємствам встановлювати в колективному договорі або іншому локальному документі.
Укладення трудових договорів з сезонними працівниками
Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, оскільки такі договори укладаються:
– на період виконання певної роботи (п.3 ч.1 ст.23 КзпП);
– на визначений термін, що встановлюється за згодою сторін (п.2 ч.1 ст23 КзпП).
Трудовий договір під час прийняття на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону і є не більшим шести місяців, для виконання тимчасових робіт – не більше двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника – не більше чотирьох місяців.
Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором, відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП, можливе лише у тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:
– характеру роботи або умов її виконання;
– інтересів працівника;
– в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Якщо не дотримано хоча б одну із зазначених вище умов, укладання строкового трудового договору є незаконним.
При оформленні трудових відносин із сезонним працівником роботодавець повинен попередити про сезонний характер роботи, про що має бути зазначено в заяві працівника про прийняття на роботу та в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Порушення цієї вимоги означає, що із працівником укладено трудовий договір на невизначений строк.
Встановлення випробування при прийнятті сезонного працівника є порушенням трудового законодавства.
Оплата праці та лікарняні сезонних працівників
Всі наймані працівники, які підписали письмовий трудовий договір (контракт) і виконували сезонну роботу один день і більше, включаються в облікову кількість штатних працівників. Таким чином, посади сезонних працівників мають бути в штатному розписі, де за потреби зазначається, що такі посади вводяться на певні періоди. На тимчасових та сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві. Тобто оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати (ст. 95 КзпП). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, також їм надаються гарантії та компенсації у зв’язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст. 121 КзпП.
Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами. У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату листка непрацездатності.
Існують певні особливості в наданні і розрахунку виплати допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних роботах, зокрема: в разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, допомога надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року; у разі трудового каліцтва чи професійного захворювання – виплачується на загальних підставах.
Звільнення сезонного працівника
У зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КзпП. Для цього не потрібно його заяви на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави. Згода профспілкового комітету не потрібна.
Сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КзпП. В разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні.
Також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у передбачених законодавством порядку.
Якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, роботодавцям не слід забувати вчасно звільняти сезонних працівників, інакше вони набудуть статусу постійних працівників.
_______________________________________
Податок на додану вартість
На дату зарахування коштів від покупця або постачання товару/послуги постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.
У разі, якщо на дату першої події за операцією постачальником було складено ПН не на всю суму, а лише на її частину – то складання в подальшому РК, яким суму податкових зобов’язань було б приведено у відповідність до повної суми операції, є неправильнім.
У такому випадку постачальнику необхідно:
- на дату виявлення помилки скласти РК до «неповної» ПН яким вивести в нуль її показники;
- скласти датою виникнення податкових зобов’язань нову ПН на всю суму операції.
Тож и право на податковий кредит покупець отримає лише тільки разом з новою, правильно відкоригованою ПН.
Джерело: ІПК ДПС від 05.05.2021 р. № 1828/ІПК/99-00-21-03-02-06
________________________________________
Податок на прибуток
Положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці при списанні нестач товаро-матеріальних цінностей понад норми природного убутку, виявлених під час інвентаризації та нестач, що виникли при зберіганні запасів.
Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Також, операція з передачі товару зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.2 ПКУ.
Податкові зобов’язання у поклажодавця та податковий кредит у зберігача при такій передачі не визначаються.
У разі якщо в ході інвентаризації виявляється нестача товару, що знаходився у зберігача на відповідальному зберіганні, такий товар вважається поставленим, операція з його постачання підлягає оподаткуванню ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної п. 188.1 ПКУ.
При цьому датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у поклажодавця відповідно до п. 187.1 ПКУ є дата документа, що підтверджує нестачу товару, або дата зарахування коштів компенсації за неповернутий товар залежно від події, яка відбулася раніше.
На дату виникнення податкових зобов’язань поклажодавцем складається податкова накладна та реєструється в ЄРПН.
Джерело: ІПК ДПС від 24.03.2021 р. № 1149/ІПК/99-00-21-02-02-06
________________________________________
Єдиний податок
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що фізичні особи – підприємці (ФОП) – платники єдиного податку другої – четвертої груп при реалізації товарів через мережу Інтернет у разі відправлення таких товарів поштою за умови післяплати із використанням послуги «накладений платіж» не застосовують РРО та/або ПРРО, якщо обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, та якщо такі особи не здійснюють реалізацію:
– технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
– лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;
– ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
У разі недотримання зазначених умов застосування РРО та/або ПРРО для таких платників єдиного податку є обов’язковим.
Цей висновок ґрунтується на нормі п. 61 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, який дозволяє з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року не застосовувати РРО та/або ПРРО платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами – підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють указані вище види діяльності.
Головне управління ДПС у Тернопільській області звертає увагу суб’єктів господарювання, що відповідно до п. 299.6 ПКУ підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 ПКУ;
2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених пп. 298.1.4 ПКУ.
Види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (юридичним особам) бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у пп. 291.5.1 ПКУ.
Юрособи – платники єдиного податку відповідно до пп. 5 пп. 298.2.3 ПКУ зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі або у статуті юридичної особи таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються.
________________________________________
Бухгалтерський облік
Головне управління ДПС у Київській області пояснило, як заповнюють заяву за ф. № 1-ОПП, якщо бухоблік на підприємстві веде аудиторська фірма.
Відомості про взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників подають шляхом заповнення заяви (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) за ф. № 1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку». При цьому заповнюють розділи 1, 2, 4 та 10 заяви за ф. № 1-ОПП. Її можна подати в електронній формі.
У розділі 10 ф. 1-ОПП вказують інформацію саме про таку особу та її П.І.Б. та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номера паспорта (для фізосіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), дату призначення на посаду та номер телефону, факсу.
Якщо на підприємстві таку особу не призначено, то лише керівник несе відповідальність за ведення бухобліку підприємства.
Тому, якщо бухоблік на підприємстві на договірних засадах веде аудиторська фірма, то у розділі 10 ф. № 1-ОПП вказують дані про керівника підприємства.
________________________________________
Звітність
ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомляє, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі права керівника юрособи переходять голові ліквідаційної комісії (ліквідатору). Такий платник податків (в особі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора)) повинен подавати та підписувати податкову звітність до контролюючого органу за місцем реєстрації та/або за неосновним місцем обліку до дня внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Це висновується з ч. 4 ст. 105 ЦКУ, відповідно якої повноваження щодо управління справами юридичної особи переходять до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням податкова звітність подається за підписом самої фізичної особи або іншої особи, нотаріально уповноваженої платником податку здійснювати таке заповнення.
Джерело: ГУ ДПС у Хмельницькій області
________________________________________
Готівкові розрахунки
Податківці вказали в черговому роз’ясненні: обов’язок застосовувати РРО та/або ПРРО залежить виключно від способу отримання коштів продавцем, як оплати за товар.
Вимоги Закону про РРО, який визначає загальні положення застосування РРО та/або ПРРО при проведенні оплат за товари (послуги), передбачають, що суб’єкт господарювання, який здійснює діяльність у сфері торгівлі та зобов’язаний застосовувати РРО та/або ПРРО при проведенні розрахункових операцій за товари, не звільняється від обов’язку застосування РРО в залежності від походження коштів, якими споживач оплатив такі товари (інвестованими, власними чи запозиченим (кредитними)). Також, обов’язок такого застосування РРО не залежить від часового проміжку між отриманням кредиту споживачем та оплатою за його рахунок товарів продавцю.
________________________________________
Приватні підприємці
Головне управління ДПС у Тернопільській області нагадало, що ФОП знімають з обліку після перевірки, остаточного розрахунку зі сплати ЄСВ та закриття інтегрованих карток платника (далі – ІКП).
ІКП закривають із встановленням дати закриття за умов:
– погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати ЄСВ, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені;
– повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та/або списання до бюджетів за заявою платника;
– повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів ЄСВ та/або списання до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника;
– відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП;
– повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи.
Цей алгоритм прописаний у п. 3 глави 1 розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 12.01.2021 р. № 5.
Після того, як припинена підприємницька діяльність ФОП, помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання та кошти ЄСВ (при відсутності заяви платника податків про їх повернення) списують до бюджетів та до фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування за рішенням керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) податкового органу або особи, яка виконує його обов’язки, з накладанням КЕП.
Тому ФОП у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності може повернути суму надміру сплаченого ЄСВ на підставі заяви, яку подає до дати зняття її з обліку.
Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області розглянуло питання, чи може жінка, яка є ФОП, оформити відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Орган влади відповів, що згідно зі ст. 74 КЗпП громадянам України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки.
Аналогічна норма міститься в Законі про відпустки, а саме в ст. 2: «Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають в трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності, а також працюють у фізичної особи». Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
Оскільки відповідно до ст. 42 ГКУ підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик господарська діяльність щодо здійснення суб’єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів за одержання прибутку, то на жінку-ФОП не поширюється вище викладені норми Закону, тобто вона не маєте право на отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, резюмували посадовці.
________________________________________
Контроль і відповідальність
COVID-2019 вніс істотні корективи у контрольно-перевірочну роботу. Через мораторій на перевірки за 2020 рік документальних перевірок проведено на 35 % менше ніж за 2019. Карантин зупинив всі планові перевірки у 2020 році – повідомляє пресслужба Державної податкової служби України.
Постанова № 89 зняла заборону на проведення контролюючими органами під час карантину певних видів документальних перевірок. Так, дозволено проведення планових перевірок. Варто нагадати, що у плані перевірок на 2021 рік – 4,3 тис. платників податків з розрахунковими ризиками на 25,4 млрд гривень. Вже завершено 730 планових перевірок, якими зафіксовано порушень на 43,5 млрд гривень.
Зазначена постанова уряду зняла заборону також і з позапланових перевірок суб’єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували сумнівний податковий кредит з ПДВ.
При визначенні таких суб’єктів ДПС керується переліками ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, що розслідує можливі корупційні дії посадових осіб органів державної влади, які призвели до втрат доходів державного бюджету. Ідентифіковано 2,9 тис. таких суб’єктів на 30,7 млрд грн ризикового ПДВ.
На сьогодні позаплановими перевірками вже охоплено близько 300 платників, за результатами яких донараховано грошових зобов’язань, зменшено від’ємне значення та бюджетне відшкодування з ПДВ на 750 млн грн. Ще 250 млн грн – це результат планових перевірок цієї категорії платників.
________________________________________
Інше
Заява за формою № 1-ОПП (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) (далі – заява за ф. № 1-ОПП), заява про реєстрацію постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток за формою № 1-ОПН (далі – заява за ф. № 1-ОПН), заява (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за формою № 5-ОПП, заява про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП можуть бути направлені до контролюючих органів платниками податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до ЄДР, поштовим відправленням.
При цьому копії документів, які подаються разом із такими заявами, повинні бути засвідчені нотаріально або державним органом, який видав (зареєстрував) документи, здійснив реєстрацію незалежної професійної діяльності чи акредитував (зареєстрував, легалізував) платника податків.
Заяви за ф. № 1-ОПП, за ф. № 1-ОПН з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку», заява про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП та повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП можуть бути надіслані до контролюючого органу як поштовим відправленням, так і засобами електронного зв’язку в електронній формі (подання заяви за ф. № 1-ОПН в електронній формі можливо після доопрацювання).
У ГУ Держпраці у Дніпропетровській області розглянули питання щодо правильності зазначення посади заступника керівника установи на час відсутності керівника при підписанні поточних документів. Йдеться про ситуації, коли керівник підприємства, установи або організації тимчасово відсутній у зв’язку з перебуванням на лікарняному або у черговій відпустці, чи у відрядженні.
На думку фахівців управління, слід перевірити чи в посадовій інструкції заступника керівника підприємства, установи, організації зазначено, що він на час тимчасової відсутності керівника виконує його функції, чи наказом того ж керівника визначено питання підписання документів його заступнику. В даному випадку документи повинні підписуватися саме заступником з зазначенням його прізвища, ім’я та по батькові.
У пункті 10 Правил № 1000/5 визначено, що в разі відсутності посадової особи, найменування посади, прізвище, ініціали якої зазначено на проекті документа, документ підписує особа, яка виконує її обов’язки, або її заступник. У цьому випадку обов’язково вказують фактичну посаду та прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом, якщо документ неможливо передрукувати). Підписувати документ із прийменником «за» або ставити правобіжну похилу риску перед назвою посади не дозволяється.
У вищевказаних нормах також зазначено, що до найменування посади керівника слова «Виконуючий обов’язки» або «В. о.» додаються в разі заступництва керівника за наказом (розпорядженням). Визначення поняття «заступництво» міститься лише в Роз’ясненні № 30/39, в якому ним вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, якщо це викликано виробничою необхідністю. Про це також зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 21.07.2011 р. № 590/13/84-11.
Але таке формулювання суперечить вимогам КЗпП, якими підприємства, установи та організації повинні керуватися при застосуванні норм чинного законодавства. Статтею 105 КЗпП законодавчо визначено виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи. Це означає, що працівник, який їх виконує (в даному випадку заступник), обіймає свою основну посаду, тому підписувати документи в разі покладення на нього обов’язків тимчасово відсутнього керівника він має за посадою «Заступник директора», і цю ж посаду слід вказувати під час їх підписання.
Тобто підприємство, установа або організація може самостійно визначати, який варіант оформлення тимчасово виконуючого обов’язки керівника вибрати в такому випадку. Адже із цього приводу чинне законодавство обмежень не встановлює.
Головне управління ДПС у Тернопільській області резюмує, що використання контролюючим органом права на проведення документальних позапланових перевірок платників податків – фізичних осіб, у тому числі і у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізособи – підприємця, має здійснюватися за наявності визначених ПКУ обставин.
Отже, при наявності визначених ПКУ обставин для проведення документальної позапланової перевірки фізособи – підприємця, у тому числі у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої особи, податкової інформації, яка може свідчити про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, про порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тощо, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи, яке оформлюється наказом.
Також згідно з абз. 2 пп. 65.10.4 ПКУ державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Якщо після внесення до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про припинення підприємницької діяльності, фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.
________________________________________
До відома
У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», поданий урядом.
Запропоновані законопроектом норми направлені, за словами авторів, на:
– зменшення податкового навантаження на отримувачів державної допомоги в рамках програм «Доступні кредити 5-7-9%» та «Доступна іпотека 7%»;
– створення більш ефективних механізмів сплати податків;
– недопущення податкових зловживань ;
– захист навколишнього середовища шляхом поступового збільшення екологічного податку;
– збільшення розміру ставки оподаткування за користування державними надрами і прив’язка до ринкової вартості корисних копалин;
– створення справедливих умов оподаткування для всіх платників податків.
Зокрема законопроектом встановлюється обмеження для бюджетного відшкодування ПДВ для платників-посередників, якщо придбані чи імпортовані товари у подальшому постачатимуться на митній території України.
Інші норми запроваджують обмеження включення до складу податкового боргу податкових накладних, складених більше ніж 6 місяців з моменту здійснення операції. Такі нововведення першочергово направлені на покращення адміністрування та протидію «скруткам».
У частині забезпечення збалансованості бюджетних надходжень пропонується запровадити ресурсні норми. Ці нововведення переглядають ставки акцизного податку, екологічного податку та рентної плати.
Міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що, по-перше, матимемо дієві механізми боротьби зі «скрутками» та тіньовим обігом сільськогосподарської продукції, а також зі зловживаннями бюджетним відшкодуванням ПДВ. По-друге, ті, хто раніше ухилявся від сплати податків, тепер платитимуть. А розмір ставки оподаткування за користування державними надрами буде залежати від ціни на ресурси на світових ринках і обчислюватись за формулою, що прив’язана саме до ринкової вартості, а не до собівартості видобутих копалин, як це є зараз.
По-третє, ті громадяни та підприємці, хто користуються державними програмами підтримки «Доступні кредити 5-7-9%» та «Доступна іпотека 7%», будуть звільнені від оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО). Те саме стосується і єдиного податку, і військового збору.
По-четверте, стимулюємо підприємства модернізувати свої виробництва і робити їх «зеленими». Для цього потрібен час, тому екологічний податок буде збільшуватись поступово. Так, податок за скиди забруднюючих речовин у води буде збільшено у 1,6 разів та надалі поступово буде збільшуватись до 8 раз у 2029 році. Ставки податку за викиди СО2 піднімуться у три рази. Бізнес має бути відповідальним і до навколишнього середовища та зменшувати вуглецевий слід.
Крім того розроблено ще один законопроект, який передбачає упередження втрат бюджету, які відбуваються за рахунок існування тіньових схем на ринку сільгосппродукції. Бюджетне відшкодування ПДВ при експорті с/г буде застосовуватись лише після надходження валютної виручки за такі експортовані товари. Також податкові ініціативи забезпечать збільшення надходжень єдиного податку до місцевих бюджетів.
Парламентом прийнято за основу проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань формування прожиткового мінімуму та створення передумов для його підвищення» (законопроект № 3515).
Законопроектом передбачено змінити визначення прожиткового мінімуму, встановивши, що це прийнятний рівень витрат, який дозволяє підтримувати достатній рівень життя людини, притаманний суспільству. Визначати розмір прожиткового мінімуму пропонується в розрахунку на одну особу.
Передбачається, що прожитковий мінімум має встановлюватися у відсотковому співвідношенні до середньомісячної заробітної плати в Україні за рік, що передує року формування Державного бюджету України на наступний рік, з урахуванням прогнозного рівня інфляції поточного року. Відсоткове співвідношення розміру прожиткового мінімуму до середньомісячної заробітної плати має становити не менше:
– у 2021 році – 40%;
– у 2022 році – 41%;
– у 2023 році – 42%;
– у 2024 році – 43%;
– у 2025 році – 44%;
– у 2026 році – 45%;
– у 2027 році – 46%;
– у 2028 році – 47%;
– у 2029 році – 48%;
– у 2030 році – 49%;
– у 2031 році – 50%.
При цьому якщо фактичний розмір прожиткового мінімуму протягом трьох місяців перевищує більш ніж на 10% розмір затвердженого прожиткового мінімуму, Кабінет Міністрів на основі моніторингу виконання Державного бюджету України має розглянути питання щодо підвищення розміру прожиткового мінімуму.
Проектом також передбачається, що орган виконавчої влади, що забезпечує систематичне дослідження витрат домогосподарств, для спостереження за динамікою рівня життя в Україні повинен проводити опитування домогосподарств щодо фактичних витрат на продукти харчування, непродуктові товари, послуги, догляд за дітьми та відсоткового розміру заощаджень у структурі витрат домогосподарств. Для цілей цього Закону під домогосподарством розуміється деклароване економічне об’єднання одного/двох/декількох осіб, які ведуть спільний облік доходів та витрат, що оподатковуються податком на доходи фізичних осіб.
У Прикінцевих положеннях проектом пропонується визначити розміри, у яких мають застосовуватися показники прожиткового мінімуму, обраховані відповідно до цього Закону, для системи оподаткування доходів домогосподарств та для системи обрахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи із 44% у 2021 році і до 100% у 2041 році. У разі наявності економічних підстав цей відсотковий показник може бути переглянутий Верховною Радою України.
Для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» проектом пропонується застосувати рівень забезпечення прожиткового мінімуму, який щорічно визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пропонується доручити КМУ розробити і внести на розгляд до Верховної Ради проекти актів щодо встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні прожиткового мінімуму, затвердженого у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, та запровадження системи оподаткування доходів домогосподарств в частині, що перевищує розмір прожиткового мінімуму усіх членів домогосподарства.
Проектом також пропонується внесення змін до законодавчих актів України щодо зміни підходів до встановлення розмірів посадових окладів, а саме не в залежності від прожиткового мінімуму, а від мінімального розміру посадового окладу для відповідних категорій працівників, який передбачається затверджувати законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Для визначення штрафів та грошових стягнень за адміністративні, кримінальні та інші порушення передбачається застосовувати розрахункову одиницю, що затверджується законом про Державний бюджет України на відповідний рік.