Праця і заробітна плата

Головне управління Держпраці у Львівській області розповіло, як правильно вести табель обліку використання робочого часу, щоб не порушити трудове законодавство. Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах й організаціях регулюється Наказом № 489.

Так, Наказом № 489 затверджено типову форму № 5 «Табель обліку використання робочого часу», в якій фактично й ведеться облік робочого часу. Форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

У разі потреби можна застосовувати й іншу форму табеля обліку робочого часу, але при цьому обов’язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці (лист Державної служби статистики України від 12.01.2012 р. № 9/4-10/9).

Однак, Наказом № 489 не визначено процедури ведення табеля обліку використання робочого часу. Табель є підставою для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, сум за період щорічних відпусток, інших виплат. Складений і підписаний відповідальною за ведення табеля особою та погоджений керівником організації табель подається до бухгалтерії.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Вiдповiдно табель обліку використання робочого часу заповнюється двiчi на мiсяць:

• за першу половину мiсяця – для нарахування авансових платежiв;
• за весь мiсяць – для розрахунку заробiтної плати за мiсяць.

Наприкiнцi мiсяця в табелi обліку використання робочого часу пiдраховується загальна кiлькiсть вiдпрацьованих днiв i днiв неявок на роботу. Табель подається до бухгалтерiї завчасно для своєчасного розрахунку заробiтної плати.

Підприємство, установа, організація для обліку робочого часу самостійно має визначати:

– осіб, відповідальних за ведення обліку використання робочого часу працівниками та оформлення табелів;

– посадових осіб, які мають засвідчувати своїми підписами інформацію, зазначену в табелях;

– строки подання табелів на підпис відповідним посадовим особам;

– строки подання табелів до бухгалтерії для нарахування заробітної плати;

– порядок унесення до табеля відомостей про нових працівників та вилучення з нього відомостей про звільнених працівників;

– правила та порядок присвоєння працівникам табельних номерів;

– правила і порядок коригування відомостей про фактичну роботу та відсутність працівників на роботі.

За умови, що кількість працівників є невеликою, табель обліку використання робочого часу, як правило, ведуть фахівці бухгалтерії і складають його в одному екземплярі за два-три дні до розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць.

На великих підприємствах табель обліку використання робочого часу ведуть кадровики або навіть вводиться до штату така посада як табельник (коли багато цехів, структурних підрозділів, різні умови робочого часу тощо). Також ці функції можуть покладатися на керівників підрозділів чи їхніх підлеглих.

Заповнений табель обліку використання робочого часу підписує відповідальна особа (бухгалтер, кадровик або табельник) чи керівник структурного підрозділу. Але порядок його складання та затвердження підприємство визначає самостійно відповідно до своїх локальних нормативних документів. Тому доцільно на підприємстві розробити окреме Положення про ведення табельного обліку, оскільки на законодавчому рівні не затверджено відповідних положень чи роз’яснень.

У Держпраці наголошують: відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. При цьому роботодавця не можуть притягти до відповідальності за відсутність табелів обліку використання робочого часу, якщо забезпечено облік використання робочого часу в інший спосіб.

Мінекономіки у листі від 01.07.2021 р. № 4712-06/34401-07 розповіло про застосування норм законодавства про працю у частині щорічного надання батькам додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до статті 19 Закону про відпустки надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів:

– одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину;

– матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

– одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі);

– особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.

З норм зазначеної статті Мінекономіки вбачає, що один з батьків має право на додаткову соціальну відпустку за умови, що інший з подружжя в поточному календарному році не скористався своїм правом на цю відпустку.

Чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку.

Тому, на думку Мінекономіки, роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дитини не надавалася така соціальна відпустка.

Стосовно надання додаткової соціальної відпустки жінці в період її перебування у відпустці для догляду за дитиною та/або у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами Мінекономіки повідомило, що законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток одночасно.

Роботодавцям затвердили типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу (наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21, чинний із 16.07.2021 року).

При укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботи обов’язково дотримуються письмової форми договору (пп. 61 ч. 1 ст. 24 КЗпП).

Порядок організації дистанційної або надомної роботи встановлений відповідно ст. 601 та ст. 602 КЗпП.

Про доплати, які мають виплачуватися понад розмір мінімальної заробітної плати, роз’яснили у Держпраці.

Згідно із статтею 1 Закону «Про оплату праці» (далі – Закон) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 3-1 Закону (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Тобто, якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною другою статті 3-1 Закону визначений вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Отже, у випадку, коли працівнику встановлені доплати за роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, які виплачуються за результатами атестації робочих місць; доплата за використання дезінфікуючих засобів та прибирання туалетів, то вони мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати (6 тис. грн).

Всі інші складові заробітної плати, які не перелічені в частині другій статті 3-1 Закону, мають враховуватись до мінімальної заробітної плати.

Щодо підвищення посадових окладів працівників за роботу в певних типах закладів, підрозділах та посадах, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів на 15 % у зв’язку із шкідливими та важкими умовами праці, включаються до виплат, які мають враховуватись до заробітної плати при забезпечені її мінімального розміру.

________________________________________

Податок на додану вартість

Податкова отримала запит від надавача програмної продукції для автоматизації бухгалтерського та податкового обліку, яку замовник використовує онлайн. Умови використання обмежені її функціональним призначенням, з чого виникає і питання: чи оподатковують такі операції ПДВ?

ДПС у відповіді зазначила: з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим – сьомим підпункту 14.1.225 ПКУ ( п. 26 прим. 1 підрозділу 2 розділу XX ПКУ).

Для цілей виконання зазначеної вище пільги до програмної продукції відносяться, зокрема:

• результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;
• примірники (копії, екземпляри) комп’ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп’ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп’ютерної програми чи в іншій формі;

будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу.

Таким чином, якщо доступ до програмної продукції надається у вигляді онлайн-сервісу, скориставшись яким, замовник отримує, зокрема, право на використання такої програмної продукції, плата за яке не вважається роялті, то надання такого доступу замовнику розглядається як операція з постачання програмної продукції, яка звільняється від оподаткування ПДВ.

Джерело: ІПК ДПС від 26.04.2021 р. № 1723/ІПК/99-00-21-03-02-06

________________________________________

Податок на прибуток

ДПС, відповідаючи на черговий запит, нагадала про зміни в податкове законодавство, що були внесені Законом № 1117, а раніше Законом № 466.

Так, у чинній редакції ПКУ передбачено що документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі) має містити обґрунтування економічної доцільності (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення контрольованої операції у порівнянні із неконтрольованими операціями, які є реально доступними альтернативними варіантами такої контрольованої операції) і наявності ділової мети їх придбання (продажу).

Тому, постає закономірне питання: чи розповсюджується нова вимога на операції, які були здійснені до моменту набрання чинності законодавчих змін, тобто до 23.05.2020 року.

На це ДПС відповідає: вимоги щодо обґрунтування у документації економічної вигоди і наявності ділової мети, прямо включені Законом № 466 до пп. 39.4.6 ПКУ, та мають в обов’язковому порядку дотримуватися платниками податків при складанні документації з трансфертного ціноутворення починаючи з 2020 звітного року.

Якщо ж така інформація у документації відсутня, податкова має право надіслати додатковий запит із вимогою надати зазначену інформацію.

Якщо документація з трансфертного ціноутворення за періоди до 2020 року вже складена, платник податків може за власною ініціативою включити до такої документації обґрунтування економічної вигоди і наявності ділової мети в обсязі, визначеному пп. 39.4.6 ПКУ.

Перелік інформації, яку має містити документація з трансфертного ціноутворення з урахуванням змін, внесених Законом № 1117, розкрито у питанні 2 Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 08.02.2021 р. № 67.

Джерело: ІПК ДПС від 30.04.2021 р. № 1808/ІПК/99-00-21-02-02-06

________________________________________

Єдиний податок

Платник податку звернув увагу, що в пп. 296.5.1 ПКУ відсутня підстава для подання декларації ФОП – платниками ЄП 1-2 груп в разі припинення підприємницької діяльності.

Цей пункт передбачає, що єдинники 1 та 2 груп подають податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу граничного доходу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (ФОП) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на загальну систему.

Водночас згідно із п. 294.6 ПКУ у разі держреєстрації припинення ФОП – платників ЄП, останнім податковим (звітним) періодом вважають період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від держреєстратора повідомлення про проведення держреєстрації такого припинення.

В загальному ж порядку платники ЄП 1 та 2 груп подають податкову декларацію платника ЄП у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображають обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, а також відомості про суми ЄСВ (п. 296.2 ПКУ).

У зв’язку із відсутністю норм, які б чітко регламентували порядок подання декларації ФОП – платниками ЄП 1 або 2 групи у разі припинення підприємницької діяльності, платник податків звернувся із зверненням до Мінфіну.

В міністерстві листом від 19.07.2021 р. № 11220-05/О-351/8/1547 дали відповідь, яка має два суперечливих висновки.

Спочатку в Мінфіні стверджують, що норми ПКУ не передбачають подання ліквідаційної звітності для фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування.

Проте наприкінці листа роблять власний висновок, що фізособи, щодо яких до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подають податкові декларації платника ЄП – ФОП востаннє за податковий (звітний) квартал, в якому проведено держреєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу або до закінчення такого звітного періоду на який припадає дата ліквідації.

Тобто все ж на їх погляд питання подання декларації платниками ЄП в разі припинення підприємницької діяльності законодавчо врегульоване.

ГУ ДПС у Черкаській області вказало на особливості заповнення заяви про застосування спрощеної системи, якщо єдинник планує здійснювати ЗЕД.

При зміні місця господарської діяльності платники єдиного податку першої і другої груп подають Заяву не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 298.5 ПКУ).

У свою чергу платники єдиного податку третьої групи у разі зміни місця господарської діяльності подають Заяву не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ПКУ).

Тож, ФОП – платник ЄП, яка планує здійснювати ЗЕД, повинна подати Заяву з позначкою «Внесення змін».

Тоді в полі 6 «Місце провадження господарської діяльності» Заяви, в якому повинна зазначатись інформація, зокрема щодо області, району, населеного пункту, вулиці, номеру будинку/офісу/квартири, індексу, така особа заповнює тільки графу «Область, район, населений пункт». В ній вказують: «Виконання робіт чи надання послуг за межами України (експорт)» та/або «Поставка товарів за межами території України (експорт)». Інші графи поля 6 Заяви не заповнюють.

Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої-третьої груп не можуть надавати фінансову допомогу, у тому числі безповоротну, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Податківці пояснюють це тим, що відповідно до абзацу першого пп. 14.1.257 ПКУ фінансова допомога – це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Своєю чергою, види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання, зокрема, фізичним особам – підприємцям бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у пп. 291.5.1 ПКУ.

Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами (пп. 6 пп. 291.5.1 ПКУ).

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, кажуть податківці, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення». З цього податківці роблять висновок, що фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої-третьої груп в разі наданні фінансової допомоги будуть зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Від себе зауважимо, що податківці демонстрували такий підхід і раніше, хоча він і викликає запитання своєю надмірною фіскальністю. До того ж, органи ДПС «стрижуть усіх під одну гребінку» ставлячи знак рівності між кредитуванням, яке здійснюють банки та інші фінансові установи, та наданням суб’єктом господарювання коштів у позику (приміром, власним працівникам чи дружньому контрагенту). Більше того – озвучений підхід фактично означає табу на здійснення фізособою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування благодійництва та пожертв, адже такі виплати за термінологією ПКУ цілком опиняються в категорії безповоротної фінансової допомоги. І надання коштів на якусь благу справу – як допомогу на лікування, ремонт школи, поповнення бібліотеки, покупки для людей похилого віку чи ветеранів тощо – призведуть до втрати статусу єдинника.

Тож варто пригадати, що за ч. 3 ст. 333 ГКУ фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Таке фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. А «випадки, передбачені законодавством» як винятки – це і є передбачене нормами ЦКУ надання грошей в позику (поворотна фіндопомога) та їх дарування чи пожертва (безповоротна фіндопомога). І ось їх то єдинникам забороняти абсолютно нелогічно. Тут доречно згадати Розпорядження № 5555, згідно з яким юридичні особи – суб’єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім фінансового кредиту) відповідно до вимог цивільного законодавства. А той же ЦКУ прирівнює ФОПів до юросіб у частині регулювання господарської діяльності. Таким чином позики, що не підпадають під визначення фінансових послуг, можуть надавати інші суб’єкти господарювання, які не є фінансовими установами, зокрема і ФОПи. В єдинників же виникає проблема через ставлення до цього питання податківців.

Але й вони не завжди виступають однозначно. Так, в ІПК від 28.02.2019 р. № 806/10/ІПК/14-29-12-03-22 читаємо: одноразове надання поворотної фінансової допомоги не є діяльністю у сфері фінансового посередництва. А діяльність з надання поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам (фізичним особам – підприємцям) на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво, за умови здійснення якої суб’єкт господарювання не має права застосовувати спрощену систему оподаткування. Як бачите, тут не йдеться про надання коштів фізособам (поворотно як позику чи безповоротно як благодійну допомогу). Водночас нема жодного пояснення що вважати «діяльністю на постійній основі».

А ось у листі ДФС від 05.02.2016 р. № 2503/6/99-95-42-03-15 читаємо: «Юридична особа – платник єдиного податку третьої групи може надавати поворотну фінансову допомогу іншій юридичній особі (фізичній особі – підприємцю). Сума фінансової допомоги, що була надана юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи на поворотній основі, при її поверненні не включається до складу доходу такого платника. Водночас діяльність юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи з надання поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам (фізичним особам – підприємцям) на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво». Тут зроблено реверанс в сторону юросіб-єдинників – начебто вони і можуть надавати поворотну фіндопомогу іншим суб’єктам господарювання, але не «на постійній основі».

За таких передумов радимо спрощенцям максимально уникати надання фінансової допомоги в любій формі, а у разі крайньої потреби отримати попередньо індивідуальну податкову консультацію.

________________________________________

Бухгалтерський облік

Мінфін наказом від 28.05.2021 р. № 299 змінив деяких нормативно-правових актів з бухобліку в державному секторі.

Новації стосуються передусім субрахунків бухобліку, які використовують для обліку операцій із виконання бюджетів, тобто органів Казначейства.

Зокрема, маємо нову редакцію субрахунків:

– 604 «Довгострокові зобов’язання місцевих бюджетів»;

– 04 «Непередбачені активи»;

– 05 «Умовні зобов’язання, гарантії та забезпечення надані».

Водночас змінено й окремі позиції в Типовій кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами, затвердженій наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219.

По-новому показуватимуть операції із:

– відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів від суб’єктів державного сектору, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об’єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету;

– відображення нарахованої суми зносу на основні засоби, що отримані безоплатно від суб’єктів державного сектору у межах відповідного бюджету;

– нарахування амортизації безоплатно отриманих основних засобів (крім внутрішнього переміщення в межах органу, уповноваженого управляти об’єктами державної (комунальної) власності, та безоплатно отриманих від суб’єктів державного сектору у межах відповідного бюджету).

________________________________________

Банківська діяльність

НБУ підвищує облікову ставку до 8% із 23 липня – повідомляє сайт банківського регулятора.

Цей крок необхідний аби повернути інфляцію до цілі 5% у 2022 році та утримати під контролем інфляційні очікування. Зважаючи на стрімке зростання світових цін та подальше відновлення попиту НБУ погіршив прогноз інфляції у 2021 році з 8,0% до 9,6%.

Прогноз НБУ передбачає подальше підвищення облікової ставки до 8,5% та збереження її на цьому рівні до ІІ кварталу 2022 року.

Наступне засідання Правління НБУ України з питань монетарної політики відбудеться 9 вересня 2021 року.

Нагадаємо, що облікова ставка у розмірі 7,5% була встановлена із 16 квітня 2021 року.

Національний банк України визначив порядок роботи банківської системи України у зв’язку з перенесенням робочих днів у серпні і жовтні 2021 року відповідно до Розпорядження № 1191-р.

Так, дні роботи банківської системи України у 2021 році переносяться з:

– понеділка 23 серпня – на суботу 28 серпня;

– п’ятниці 15 жовтня – на суботу 23 жовтня.

Міжбанківські перекази через систему електронних платежів (далі – СЕП) 28 серпня і 23 жовтня 2021 року будуть здійснюватися датою банківського дня 28 серпня і 23 жовтня 2021 року відповідно.

У періоди з 21 до 24 серпня 2021 року і з 14 до 17 жовтня 2021 року міжбанківські перекази через СЕП будуть здійснюватися датою банківського дня 25 серпня і 18 жовтня 2021 року відповідно.

23 серпня і 15 жовтня 2021 року банки, у разі потреби, можуть здійснювати касові операції. Крім того, банки мають забезпечити безперебійну роботу банкоматів, підкріплення їх готівкою різних номіналів для обслуговування клієнтів.

________________________________________

Готівкові розрахунки

В ДПС відповіли торговцям, чи можна приймати кілька видів оплати (готівка, електронний платіжний засіб, подарунковий сертифікат) за один чи декілька товарів при застосуванні РРО та яким буде розрахунковий документ РРО при застосуванні такої змішаної оплати.

Серед обов’язкових реквізитів фіскального касового чеку на товари (послуги) вказано позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18). Про це йдеться у п. 2 розділу ІІ Положення № 13.

Вказаний рядок 18 фіскального чека повторюють відповідно до кількості різних форм оплати (п. 6 розділу ІІ Положення № 13). Якщо оплачено товар лише в готівковій формі, то дозволяється не друкувати цей рядок.

Отже, при оплаті покупцем товару за декількома формами та їх способами, наприклад, частково готівкою, а частково електронним платіжним засобом (платіжною карткою) чи подарунковим сертифікатом, у фіскальному чеку зазначають всі способи оплати із сумами, сплаченими за кожною формою, без будь-яких обмежень щодо кількості способів, які будуть використані при продажу. Водночас кількість рядків у фіскальному чеку із зазначенням форми оплати та сплаченою за нею суми має відповідати кількості способів оплати.

Джерело: ІПК ДПС від 27.05.2021 р. № 2099/ІПК/99-00-07-05-01-06.

ДПС своїм наказом від 15 липня 2021 р. № 698 виклала у новій редакції Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затверджений свого часу наказом ДПС від 21.12.2020 р. № 744.

Нагадаємо, що Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій – це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Податкова нагадала, що суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують РРО, повинні здійснити перехід на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). При цьому, як передбачено урядовою Постановою № 878, кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50% кількості РРО, а у разі наявності одного РРО суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.

Враховуючи вищевикладене, суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують РРО, повинні забезпечити інтегрування до них спеціальних платіжних терміналів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), для забезпечення приймання платіжних засобів.

Джерело: ІПК ДПС від 23.04.2021 р. № 1698/ІПК/99-00-07-05-01-06

________________________________________

Пенсійне і соціальне забезпечення

Головне управління ДПС у Житомирській області нагадало про правило обрахунку ЄСВ із розміру мінімальної зарплати.

У випадку, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної зарплати, тоді сума ЄСВ обчислюють як добуток розміру мінімальної зарплати та ставки ЄСВ.

Умова застосування зазначеної норми – перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.

У разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, в якому нарахована зарплата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, суму ЄСВ визначають з фактично нарахованої зарплати незалежно від її розміру.

Якщо у попередніх звітних періодах на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування виходячи із фактичного розміру сум такої допомоги, який становить менше мінімальної заробітної плати, необхідно здійснити донарахування до розміру мінімальної заробітної плати та відобразити в додатку 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» до Податкового розрахунку за попередній місяць звітного періоду, на який припадає останній місяць такого листка непрацездатності, за кодом типу нарахувань 13, за умови, що інші доходи не нараховувались.

При цьому відповідальність до такого роботодавця не застосовується.

Нагадаємо, за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовується адміністративна відповідальність відповідно до ст. 165-1 КпАП – від 510 до 680 грн за порушення порядку нарахування чи звітування та від 680 до 2040 грн за порушення строків сплати ЄСВ.

Джерело: роз’яснення ДПС із категорії 201.09 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)

Члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, виступають платниками ЄСВ – відмічають в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Водночас не є платниками ЄСВ члени фермерського господарства, якщо вони одночасно виступають застрахованими особами і роботодавці сплачують за них ЄСВ із суми нарахованої зарплати та/або суми винагороди за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД.

Тож, якщо член фермерського господарства, який перебуває на обліку як платник ЄСВ, уклав трудовий договір з роботодавцем, то він повинен подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника ЄСВ за формою № 7-ЄСВ та знятись з обліку у порядку, визначеному розділом V Порядку № 1162.

________________________________________

Інше

Платників податків не штрафують за порушенням вимог Порядку № 666 при заповненні реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення у разі сплати податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або ЄСВ на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок.

Податківці нагадують, що при заповненні реквізиту «Призначення платежу» з порушенням вимог, визначених у Порядку № 666, документ на переказ приймають до виконання. Водночас вважають, що платник податків/ЄСВ сплачує грошове зобов’язання/ЄСВ (код виду сплати 101).

Разом з тим, зважайте, що дані із реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення використовують для правильного рознесення платежу за його напрямом. Тому помилковий зміст цього реквізиту може призвести до того, що платіж зарахують у сплату не того податку чи боргу, або не за той період, який мав на меті здійснити платник.

У 2021 році податок на нерухоме майно нараховується фізичним особам – власникам будинків, квартир та іншої нерухомості за 2020 рік

Про це нагадують у ДПС.

Сплачують податок власники житлової та/або нежитлової нерухомості. За неповнолітніх дітей – власників нерухомості податок сплачують батьки/опікуни.

Податок розраховується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року – 4 723 грн. У кожному регіоні ставку встановлює місцева влада, але за законом вона не повинна перевищувати 1,5% від мінімальної зарплати. У 2021 році максимальна сума – 70,8 грн за квадратний метр.

Податок сплачується за кожен квадратний метр для квартир площею понад 60 кв. метрів і будинків понад 120 кв. метрів. А також для різних типів об’єктів житлової нерухомості в понад 180 кв. метрів.

Сплачувати податок доведеться за кожен квадратний метр понад цю норму.

Пільги з податку для фізичних осіб не застосовуються до:

Об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа перевищує п’ятикратний розмір неоподаткованої площі: квартира перевищує 300 кв. метрів; житловий будинок перевищує 600 кв. метрів; площа різних типів об’єктів житлової нерухомості перевищує 900 кв. метрів;

Об’єкта/об’єктів оподаткування, використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Отже, фізичні особи – підприємці, які зазначили своє житло як податкову адресу та фактично здійснюють діяльність у власній квартирі /будинку, не мають право на пільги з податку на нерухомість. Аналогічно сплачувати податок починаючи з першого квадратного метра повинні і особи, які здають житлову нерухомість в оренду (лізинг).

Якщо об’єкти нерухомості перебувають у спільній власності кількох осіб:

– якщо об’єкти житлової та/або не житлової нерухомості перебувають у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

– якщо об’єкти перебувають у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділені в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою;

– якщо об’єкти перебувають у спільній сумісній власності кількох осіб і поділені між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Головне управління ДПС у Полтавській області, звертає увагу платників податку на нюанси із реєстрацією. Якщо громадянин отримував індивідуальний податковий номер за місцем першої реєстрації, наприклад це було м. Миргороді, а тепер переїхав жити в м. Полтаву, то зверніть увагу на те, що податкова направить розрахунок власнику нерухомості по місцю першої реєстрації. Для того, щоб повідомити про зміну адреси реєстрації треба безпосередньо звернутися до податкової.

За прострочення оплати податку передбачений штраф у розмірі 10% від суми боргу за прострочення до 30 днів, більше 30 днів – 20%.

Українці, які подали податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік та задекларували до сплати в бюджет податкові зобов’язання з ПДФО та з військового збору, повинні їх сплатити самостійно до 1 серпня 2021 року.

У свою чергу суму, котра має бути повернена платнику податку, зараховують на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилають поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, упродовж 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Про це нагадали в ГУ ДПС у Київській області.

Президент Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» № 1539-ІХ, ухвалений парламентом України 15 червня 2021 року.

Закон визначає особливості проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб, яке відбуватиметься з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року.

Громадяни України матимуть право подати одноразову добровільну декларацію із зазначенням активів, що їм належать, і з яких не були сплачені податки і збори до 1 січня 2021 року. При цьому у добровільній декларації не потрібно буде вказувати інформацію про джерела походження задекларованих активів.

Декларант може вказати серед активів валютні цінності (крім коштів у готівковій формі), цінні папери, рухоме та нерухоме майно, зокрема об’єкти незавершеного будівництва, частки у майні юридичних осіб, які знаходяться в Україні чи за кордоном.

Із задекларованих активів громадянин повинен буде сплатити збір, зокрема:

• 5% щодо валютних цінностей на рахунках у банках в Україні, а також інших активів, що знаходяться (зареєстровані) в Україні;
• 9% щодо валютних цінностей на рахунках в іноземних фінансових установах, а також з інших активів, що знаходяться за кордоном;
• 2,5% щодо номінальної вартості державних облігацій України, придбаних декларантом у період з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року.

Якщо громадянин сплатить усі необхідні збори, держава гарантуватиме йому звільнення від відповідальності за порушення податкового, валютного законодавства. Також гарантується нерозголошення відомостей, що містяться в одноразових добровільних деклараціях, без відповідного рішення суду.

Крім того, Глава держави підписав Закон про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України № 1542-ІХ також ухвалений парламентом 15 червня.

Цей закон системно пов’язаний із попереднім і пропонує не вважати умисним ухиленням від сплати податків і зборів, якщо такі діяння пов’язані з придбанням об’єктів, які громадянин вказав у одноразовій добровільній декларації та сплатив узгоджену суму збору декларування, якщо такі діяння вчинені до 2021 року.

Також встановлюється, що не можуть бути використані вищевказані дані на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень щодо ухилення від сплати податків і зборів (передбачених статтями 212, 212-1 Кримінального кодексу України).