Праця і заробітна плата

Парламентом прийнято за основу проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» (№ 5161). Ним пропонується закріпити у КЗпП нову форму трудового договору – «Трудовий договір з нефіксованим робочим часом», як особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи, а обов’язок працівника виконувати таку роботу виникає виключно у разі надання власником або уповноваженим ним органом передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно.

Проектом передбачено, що роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи.

Кількість укладених трудових договорів з нефіксованим робочим часом не зможе перевищувати 10 % загальної кількості трудових договорів.

Юридичні особи та фізособи – підприємці, які використовують найману працю менше ніж 10 працівників, можуть укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Проектом також пропонується закріпити зміст такого договору, де зокрема, передбачити інформацію про:

• спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи;
• спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або відмовитися від її виконання;
• інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Типову форму трудового договору з нефіксованим робочим часом буде затверджувати Мінекономіки. Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.

Працівник може відмовитися від виконання роботи у таких випадках:

• якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів і годин;
• якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Однак відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години, визначені договором, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення. У цьому зв’язку частину першу статті 36 КЗпП пропонується доповнити новим пунктом 8 щодо підстав звільнення працівника: «8) підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом».

Запропонованими змінами також пропонується доповнити частину п’яту статті 8 Закону про ЄСВ положенням, яке передбачає, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, тобто 22%, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

«Це надзвичайно важливий законопроект, спрямований на забезпечення гнучкості у виборі організації трудових відносин. Зокрема, створюється законодавча база для врегулювання праці фрілансерів, що сприятиме посиленню їх соціально-трудового захисту та збереже мобільність працівників», – зазначила заступник міністра економіки України Світлана Глущенко. На думку Мінекономіки, працівник, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, зможе більш вільно планувати свою роботу, не прив’язуючись до одного роботодавця та робочого графіку підприємства, планувати свою діяльність залежно від поставлених йому завдань. Такий працівник отримає всі права та гарантії, передбачені законодавством про працю, зокрема щодо належного режиму роботи, часу відпочинку, порядку прийняття на роботу та звільнення з неї, виплати заробітної плати.

В Управлінні Держпраці у Рівненській області відзначають для роботодавців, що робоче місце працівника ? це певна зона, де працівник перебуває і працює в процесі роботи з технічними або іншими засобами.

Робочі місця за часом знаходження працівника поділяють на:

• постійні, де проводиться більше 50% робочого часу або понад 2 години безперервно;
• непостійні, де проводиться менше 50% робочого часу.

Водночас атестацію робочих місць проводять у випадку, коли на підприємстві є роботи, професії(посади), зазначені у:

1) Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою КМУ від 24.06.2016 р. № 461;

2) Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженому постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290;

3) Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163.

За результатами атестації встановлюють пільги і компенсації за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, а також вживають заходів, щоб поліпшити умови праці.

Тож атестацію треба провести на робочих місцях, на яких зайняті працівники, що мають право хоча б на одну з пільг і компенсацій за роботу із шкідливими й важкими умовами праці.

Саме так пояснюють інспектори праці запит на те, чи проводити атестацію працівника у шкідливих умовах праці, якщо робоче місце постійно змінюється.

Кабмін відкоригував Порядок обчислення середньої заробітної плати. Сталося це завдяки Постанові № 917, яка набрала чинності 04.09.2021 р. Мінекономіки прокоментувало ці новації листом від 10.09.2021 р. № 4711-06/45145-07.

Зокрема, міністерство наголосило, що норми Постанови № 917 слід застосовувати з дня офіційного опублікування, а саме – з 04.09.2021 року.

Згідно з п. 2 Постанови № 917 працівникам, яким у період з 12.12.2020 р. до набрання чинності цією Постановою обчислення середньої заробітної плати було здійснено відповідно до Порядку № 100 без врахування нарахованих у цьому періоді премій та виплат за підсумками роботи за певний період, протягом трьох місяців після набрання чинності цією постановою здійснюється перерахунок середньої заробітної плати з урахуванням пункту 3 Порядку № 100.

Тобто, вказує Мінекономіки, працівникам, яким у період з 12.12.2020 р. до набрання чинності Постанови № 917 обчислення середньої заробітної плати було здійснено без врахування нарахованих у цьому періоді (з 12.12.2020 р. по 03.09.2021 р. включно) премій та виплат за підсумками роботи за певний період, протягом трьох місяців після набрання чинності Постанови № 917 повинні здійснити перерахунок середньої заробітної плати з урахуванням редакції пункту 3 Порядку № 100, яка була чинна на час настання події (на час розрахунку середньої заробітної плати)

Оскільки положення Постанови № 917 слід застосовувати з 04.09.2021 року, то у випадках, коли дата початку події, з якою пов’язаний розрахунок середньої заробітної плати, відбулася до 03.09.2021 р. (включно) застосовують положення Порядку без змін, внесених Постановою № 917. Якщо дата початку події, з якою пов’язаний розрахунок середньої заробітної плати, відбулася з 04.09.2021 р. і пізніше, то необхідно застосовувати положення Порядку з урахуванням змін, внесених Постановою № 917. При цьому, якщо працівнику надається частина невикористаної відпустки, яку було подовжено у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, датою початку події є дата подовження відпустки

Мінекономіки вказує, що при обчисленні середньої заробітної плати всі види премій, в тому числі й за місяць, враховуються частинами шляхом додавання до заробітку працівника частини премії протягом тієї кількості місяців, за який вони нараховані (за місяць – місяць, за квартал – три місяці, за півріччя – шість місяців, за рік – дванадцять місяців тощо), починаючи з місяця їх нарахування.

Для визначення частини премії, яка враховується при обчисленні середньої заробітної плати, необхідно суму нарахованої працівнику премії розділити на кількість відпрацьованих працівником робочих днів в тому періоді, за який премія нарахована, та помножити на кількість відпрацьованих працівником робочих днів в місяцях розрахункового періоду, до якого відноситься премія з урахуванням положень ч. 1 абз. 3 п. 3 Порядку № 100.

Верховна Рада прийняла за основу урядовий законопроект № 5388, яким пропонується внести зміни до КЗпП, Законів України «Про охорону праці», «Про відпустки», » Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». У разі ухвалення цей Закон набирає чинності ве з дня, наступного за днем його опублікування.

Передбачається спростити процедура укладення строкового трудового договору та проходження випробування при прийнятті на роботу, оптимізується порядок надання роботодавцем інформації працівникові про умови, що застосовуються до трудового договору (в тому числі щодо режиму роботи і часу відпочинку, відпусток та ін.), а також у низці випадків виключити необхідність погодження з представниками професійних спілок питань припинення трудових відносин.

Змінами до КЗпП пропонується закріпити додаткові порівняно з діючим законодавством умови трудового договору, зокрема, пропонується передбачити, що працівник та роботодавець можуть передбачити додаткові права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови припинення договору, в тому числі дострокового.

Також пропонується встановити, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, та строковим, що укладається на визначений строк, але не більше ніж на п’ять років.

Кодекс буде доповнено статтею, яка містить положення щодо вичерпного переліку підстав щодо укладення строкового трудового договору, а також особливостей його припинення.

Пропонується також передбачити, що випробування не встановлюється в разі укладення трудового договору:

1) з особою, яка не досягла 18 років;

2) з вагітною жінкою;

3) строком до 12 місяців;

4) з особою з інвалідністю, направленою на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У статті 36 КЗпП пропонується розширити перелік підстав припинення трудового договору, доповнивши новим пунктом 8: додаткові підстави, передбачені контрактом або строковим трудовим договором, укладеним у письмовій формі.

Крім передбачених статтею 40 Кодексу підстав звільнення працівника з ініціативи власника, пропонується передбачити нову підставу – «у зв’язку з припиненням повноважень посадових осіб юридичних осіб, що діють на основі приватної власності».

Положеннями статті 39-1 визначено підстави продовження дії строкового трудового договору. Зокрема, статтю доповнено положеннями, якими передбачено, якщо трудовий договір, укладений на визначений строк, укладається з працівником повторно (два і більше разів) і перерва між звільненням та прийняттям на роботу становить менше двох тижнів, трудовий договір вважається продовженим на невизначений строк, крім випадків укладення строкового трудового договору, передбачених п. п. 1 – 11 ч. 1 ст. 23-1 Кодексу.

Продовження трудових відносин для завершення виконання роботи, визначеної строковим трудовим договором, не вважатиметься продовженням дії трудового договору на невизначений строк.

З Кодексу законів про працю України пропонується виключити статті 43 та 43-1, які регулювали питання щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) чи без обов’язкового інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Проектом також пропонується врегулювати питання матеріальної відповідальності працівників, притягнення працівника до матеріальної відповідальності в повному розмірі, умов трудового договору щодо повної матеріальної відповідальності, розміру прямої дійсної майнової шкоди та порядку її відшкодування, а також колективної матеріальної відповідальності.

Своєю чергою, Мінекономіки називає наступні ключові кроки до дерегуляції трудових відносин завдяки положенням законопроекту № 5388:

– спростити процедуру укладення строкового трудового договору. Роботодавець та працівник у трудовому договорі зможуть узгодити додаткові умови трудових відносин. Зокрема, це стосується визначення додаткових прав і обов’язків сторін, поліпшення умов праці та відпочинку, підстав та умов припинення відносин. Також вводяться додаткові гарантії щодо забезпечення для працівників, які працюють за строковим трудовим договором, можливості подальшого працевлаштування на невизначений строк;

– забезпечити роботодавцю можливість перевірки компетентності працівника. Законопроектом встановлюються найбільш вразливі категорії працівників, яким заборонено встановлювати випробувальний термін;

– чітко визначити порядок надання працівникові інформації про умови трудового договору. Законопроектом встановлено мінімальний обсяг інформації, яку роботодавець має надавати працівникові. Зокрема, працівнику повідомлятимуть про його права та посадові обов’язки, ознайомлять з умовами праці, режимом роботи та відпочинку, розміром оплати праці, тривалістю відпустки, додатковими гарантіями, визначеними колективним договором, а також порядком припинення трудових відносин;

– спростити регулювання деяких процедур щодо внесення змін до трудового договору, що стосуються покращення умов праці;

– зменшити кількість обов’язкових кадрових документів. Роботодавець та працівник самостійно домовлятимуться про доцільність ведення таких документів: правил внутрішнього трудового розпорядку та графіків змінності; графіків відпусток та повідомлень про початок відпустки, повідомлень про зміну істотних умов праці (крім випадків їх погіршення);

– надати можливість альтернативного регулювання окремих аспектів праці в трудовому договорі. Час початку і закінчення роботи, вихідні дні, порядок роботи зі змінами, залучення до позанормових робіт та роботи у вихідні дні може визначатися як загальними нормативними актами роботодавця, так і індивідуальним трудовим договором з окремим працівником;

– змінити механізм участі профспілок при розірванні трудового договору. Процедура отримання згоди профспілки у відповідних випадках замінюється процедурою інформування та проведення консультацій;

– актуалізувати питання матеріальної відповідальності. Документом конкретизуються умови матеріальної відповідальності працівника. Також оптимізується процедура притягнення до матеріальної відповідальності, що створює додаткові гарантії та зацікавленість роботодавця у оформленні офіційних трудових відносин з метою зменшення ризиків втрати чи пошкодження засобів виробництва при виконанні роботи.

________________________________________

Податок на додану вартість

На думку податківців, списання дебіторської заборгованості з метою оподаткування ПДВ буде іншим видом компенсації вартості поставлених товарів (послуг).

Списати дебіторку платників ПДВ, які застосовують касовий метод, можна після закінчення строку позовної давності за такою заборгованістю та після вжиття необхідних заходів щодо її стягнення.

На дату списання простроченої дебіторської заборгованості за поставлені та не оплачені товари (послуги) «касовик» повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів (послуг).

________________________________________

Єдиний податок

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє: якщо фізособа – підприємець є платником єдиного податку та здійснює продаж технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, то такий підприємець застосовує РРО та/або ПРРО під час продажу всіх наявних на господарському об’єкті товарів, а не лише технічно складних товарів.

Якщо фізособа – підприємець – платник єдиного податку здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту лише в одній із господарських одиниць, то така особа зобов’язана проводити розрахункові операції за однаковим порядком на усіх своїх господарських одиницях, зокрема, застосовувати РРО та/або ПРРО незалежно від асортименту товарів на інших господарських одиницях, оскільки законодавством передбачені вимоги до платника податків – суб’єкта господарювання, а не до його структурних підрозділів.

У разі проведення розрахунків між суб’єктами господарювання у безготівковій формі, а саме при переказі коштів з розрахункового рахунка суб’єкта господарювання, який отримує товари, роботи (послуги), на розрахунковий рахунок постачальника товару, робіт (послуг) згідно з рахунком-фактурою, договором тощо, РРО та/або ПРРО не застосовується.

ДПС в ІПК № 3388/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 09.09.2021 р. пояснила стосовно оподаткування допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується Фондом соціального страхування на користь фізособи – підприємця – платника єдиного податку.

На думку податківців, допомога по тимчасовій непрацездатності, нарахована (виплачена) Фондом ФОП-єдиннику, є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а Фонд є податковим агентом щодо такого доходу.

При цьому у ДПС зазначили, що відповідно до п. 179.2 ПКУ обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи вважається виконаним і Декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV ПКУ.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пп. 4 п. 292.11 ПКУ до складу доходу ФОП – платника єдиного податку не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), який виплачується Фондом, не включається до доходу фізособи – підприємця – платника єдиного податку, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податків – фізичних осіб.

Відповідно до пп. 165.1.1 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, винагороди і страхові виплати, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, крім виплат пов’язаних з тимчасовою втратою працездатності.

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Чи має право фізособа – підприємець платник єдиного податку укладати з іншою фізособою– підприємцем – платником єдиного податку договір про спільну діяльність без створення юридичної особи? ФОП – платники єдиного податку мають право укладати з іншими суб’єктами господарювання договори про спільну діяльність без створення юридичної особи – констатують контролери.

Але такі фізособи – підприємці мають враховувати, що види діяльності в рамках договору про спільну діяльність повинні відповідати тим видам діяльності, здійснення яких дає право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Якщо договір про спільну діяльність не обліковується в контролюючих органах і кожен учасник такого договору перебуває на обліку в контролюючих органах, то такі учасники договору виконують обов’язки платників податків самостійно.

У цьому випадку учасник спільного договору фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинен враховувати дохід від здійснення діяльності за договором про спільну діяльність у загальному порядку разом з результатами діяльності від провадження власної господарської діяльності.

Джерело: ІПК ДПС від 01.09.2021 р. № 3215/ІПК/99-00-04-03-03-06

________________________________________

Звітність

Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Про внесення змін до Порядку подання фінансової звітності». Зміни до цього Порядку спрямовані на задоволення прохання підприємств і регуляторів щодо перегляду строків подання фінансової звітності разом з аудиторським звітом та містять узгоджену позицію Мінфіну, Держстату, ДПС та інших регуляторів щодо подовження таких строків з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про це повідомив Мінфін.

Зокрема передбачається:

– подання підприємствами, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, до органів державної статистики та податкових органів до 28 лютого наступного за звітним роком двох форм – баланс і звіт про фінансові результати;

– подовжити строки подання підприємствами, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, повного пакету річної фінансової звітності з 28 лютого на 30 квітня або 01 червня в залежності від вимог законодавства щодо дати оприлюднення фінансової звітності;

– подовжити строки подання підприємствами проміжної фінансової звітності з 25 на 30 число місяця, що настає за звітним кварталом;

– подовжити строк подання підприємствами, які складають фінансову звітність за МСФЗ, річної фінансової звітності за 2020 рік та проміжної фінансової звітності за 2021 рік в єдиному електронному форматі до центру збору фінансової звітності до 31 грудня 2021 року.

Держстат наказом від 15.09.2021 р. № 233 затвердив нову форму для державного статистичного спостереження № 1-підприємництво (річна) «Структурне обстеження підприємства». Вона вводиться в дію зі звіту за 2021 рік.

Ця форма державного статистичного спостереження поширюється на юридичних осіб відповідно до затвердженої методології.

Відповідно визнали таким, що втратить чинність з 01 січня 2022 року, наказ Державної служби статистики України від 22.07.2020 року № 223 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 1-підприємництво (річна) «Структурне обстеження підприємства».

Нагадаємо, що юридичні особи подають таку форму статзвітності не пізніше 28 лютого.

За загальним правилом для виключення одного помилкового рядка з попередньо поданої (прийнятої) інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у відповідній графі додатків указати «1» – на виключення рядка (абзац третій п. 6 розд. V Порядку № 4).

Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у відповідній графі додатків указати «0» – на введення рядка (абзац четвертий п. 6 розд. V Порядку№ 4).

При цьому коригування у Додатку 1 з типом «Уточнюючий» проводять лише щодо помилки в реквізитах, що стосуються застрахованої особи та не стосуються сум нарахованого єдиного внеску.

Заповнення «Уточнюючого» Розрахунку при коригуванні сум єдиного внеску проводиться з використанням типів нарахувань 2 та 3, при цьому ознака «0» (якщо потрібно ввести рядок) чи ознака «1» (якщо потрібно вивести рядок) не застосовуються.

Якщо платнику єдиного внеску поза межами звітного (податкового) періоду необхідно одночасно уточнити інформацію щодо реквізитів та сум нарахованого єдиного внеску стосовно застрахованих осіб у Додатку 1 до Розрахунку, поданого з типом «Звітний» або «Звітний новий», спочатку у Розрахунку з типом «Уточнюючий» платником єдиного внеску проводиться коригування реквізитів, які уточняються на підставі інформації з попередньо поданого Розрахунку з типом «Звітний» або «Звітний новий» з використанням ознаки «0» ( якщо рядок потрібно ввести) чи ознаки «1» (якщо рядок потрібно виключити).

Потім формується Розрахунок з типом «Уточнюючий» для коригування показників єдиного внеску з використанням типів нарахувань 2 та 3.

Джерело: роз’яснення ДПС у Закарпатській області

________________________________________

Готівкові розрахунки

Пресслужба Державної податкової служби України нагадує, що наказами Міністерства фінансів України від 18.06.2020 р. № 306 та від 08.06.2021 р. № 329 було внесено зміни до Положення про форму і зміст розрахункових документів. Ці зміни стосуються реквізитів фіскальних касових чеків на товари (послуги), що створюються і друкуються РРО.

До 1 жовтня 2021 року РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру РРО, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону про РРО для забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів відповідно до Наказу № 329.

Також до 1 серпня 2021 року РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру РРО та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності Наказу № 306, за наявності технічних можливостей мали бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону про РРО з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів.

У той же час на РРО, які перебували на обліку в органах ДПС до дня набрання чинності зазначеними нормативно – правовими актами та не можуть бути доопрацьовані їх виробниками з технічних причин, не поширюються вимоги щодо:

• створення електронних розрахункових документів;
• відображення найменування суб’єкта господарювання;
• цифрового значення штрихового коду товару;
• заокруглення суми до сплати;
• зазначення валюти операції;
• найменування платіжної системи;
• QR-коду.

Пресслужба Державної податкової служби України інформує, що наказ Міністерства фінансів України від 26.07.2021 р. № 427 набрав чинності 17.09.2021 року, в момент офіційної публікації. Наказом затверджено зміни до нормативно-правових актів, що регламентують процедури реєстрації, опломбування, застосування, обліку реєстраторів розрахункових операцій та центрів сервісного обслуговування в ДПС.

ДПС акцентує на двох змінах. По-перше, у Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), оновлено перелік обставин, що передбачають проведення операцій «службова видача» та «службове внесення», які не є фіскальними, на РРО, а саме:

– внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків, якщо такі внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій;

– реєстрація суми готівки, яка зберігається у місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту (службове внесення);

– реєстрація суми готівки, яка вилучається з місця проведення розрахунків та/або видається держателям електронних платіжних засобів (службова видача).

Зазначені операції уніфіковані та застосовуються тотожно як користувачами «традиційних» РРО, так і програмних.

Також уточнено строки зберігання та обов’язок платника надати до перевірки під час її проведення актів «Про видачу коштів» та «Скасування помилково проведених через РРО сум розрахунків». Так, акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати зберігаються протягом трьох років. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати зазначені акти контролюючим органам під час проведення перевірки.

По-друге, у Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій конкретизовано вимоги до статусу пристрою після встановлення на нього безкоштовного або іншого програмного рішення для програмного РРО. Тепер після встановлення безкоштовного або іншого програмного рішення для ПРРО на відповідний пристрій, що належить суб’єкту господарювання на праві власності, володіння, користування, такий ПРРО підлягає реєстрації згідно з цим Порядком.

________________________________________

Приватні підприємці

Сума дебіторської заборгованості, яка погашається юридичною особою – боржником фізичній особі – підприємцю після припинення нею підприємницької діяльності, не включаються до доходу ФОП, а оподатковуються на загальних підставах, встановлених розділом IV ПКУ для платників податку – фізосіб, та не є базою для нарахування єдиного внеску.

Адже на момент проведення процедури припинення підприємницької діяльності дебіторська заборгованість лишається не погашеною і доходу підприємця не виникає.

Нагадаємо, що подання ліквідаційної звітності для спрощенців не передбачено. Тож вони востаннє подають податкові декларації платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року.

Також у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізособи – підприємця – платника єдиного податку, яка є платником ЄСВ, така особа зобов’язана подати додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» з типом форми «після припинення» у складі декларації платника єдиного податку – фізособи – підприємця.

Прозвітувати необхідно протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, або до закінчення такого звітного періоду, на який припадає дата припинення підприємницької діяльності.

А протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, слід сплатити єдиний внесок.

Джерело: ІПК ДПСУ від 01.09.2021 р. № 3234/ІПК/26-15-24-19-12.

У разі якщо отримана фізичною особою – підприємцем на його розрахунковий рахунок помилково перерахована сума коштів була повернена, то така сума не буде зарахована до складу доходу – констатують у податковому відомстві.

Нагадаємо, для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів.

З 01 січня 2021 року фізоби – підприємці – платники єдиного податку І і ІІ груп та платники єдиного податку ІІІ групи, які не є платниками ПДВ, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Для приватних підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, та самозайнятих осіб і надалі залишається обов’язок ведення обліку доходів і витрат за типовою формою ( п. 177.10 ПКУ).

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

За неведення обліку доходів і витрат в паперовому та/або електронному вигляді фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування притягується до адміністративної відповідальності – попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ст. 164-1 КУАП).

Джерело: роз’яснення ДПС у Дніпропетровській області

 

_______________________________________

Контроль і відповідальність

Податківці оновили (станом на 22 вересня) План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік.

Оновлено І та ІІ Розділи Плану, але кількість перевірок не змінилася:

Розділ І плану-графіка передбачає 4162 перевірок платників податків – юридичних осіб;

Розділ ІІ передбачає 220 перевірок фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів;

Нагадаємо, Розділ ІІІ передбачає 1758 перевірок фізичних осіб, а Розділ IV – 358 перевірок платників податків – юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО, ВЗ та ЄСВ.

________________________________________

Інше

На черговому засіданні уряд підтримав нову редакцію Закону «Про захист прав споживачів». Законопроект спрямований на запровадження в Україні європейських стандартів захисту прав споживачів, створення рівних умов для здійснення електронної торгівлі та чесної конкуренції, а також зменшення навантаження на бізнес шляхом скасування застарілих норм.

«Чинне законодавство у сфері захисту прав споживачів втрачає актуальність та не відповідає сучасним викликам. Це призводить до численних випадків порушення прав споживачів, при цьому споживач фактично опиняється сам на сам зі своїми проблемами. Ухвалення нового законопроекту дозволить підвищити рівень захисту прав споживачів, зокрема у сфері електронної торгівлі та при гарантійному обслуговуванні продукції, а також усунути можливості для нечесної комерційної діяльності», – зазначила заступниця міністра економіки України Ірина Новікова.

Так, зокрема, документом пропонується:

• гармонізувати законодавство України у сфері захисту прав споживачів із законодавством ЄС шляхом імплементації Директив ЄС, зазначених в Додатку XXXIX до Глави 20 Угоди про асоціацію;
• поширити дію Закону України «Про захист прав споживачів» на сферу харчової продукції в частині економічних прав споживача;
• визначити перелік інформації про продукцію та продавця, яку він повинен надавати при здійсненні електронної торгівлі, а також відповідальність за відсутність такої інформації;
• звільнити бізнес від обов’язку створювати обмінний фонд товарів та сплачувати неустойку споживачеві за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки;
• надати споживачеві право на зниження ціни або повернення коштів, якщо недолік товару з’являється після ремонту;
• звільнити від судового збору в усіх судових інстанціях споживачів у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав, Держпродспоживслужбу та громадські об’єднання споживачів у справах щодо захисту прав споживачів;
• надати Держпродспоживслужбі право звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до вебсайту (частини вебсайту, програмного забезпечення) продавця, який не надав достовірну інформацію на цьому вебсайті про своє найменування, місцезнаходження, зобов’язавши при цьому Держпродспоживслужбу звернутись до провайдера щодо відновлення такого доступу, при виконанні суб’єктом господарювання вимог закону.

«На сьогодні існує проблема, коли людина не може поскаржитись або повернути товар, придбаний в інтернеті. Тому ми пропонуємо це виправити шляхом запровадження механізму добровільної ідентифікації продавця в реєстрі інтернет-магазинів», – відзначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

За словами прем’єр-міністра, ухвалення нової редакції закону дозволить вийти на якісно новий рівень забезпечення та захисту прав споживачів, адже усувається низка прогалин, зокрема у сфері електронної торгівлі.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що під визначенням «арифметичної помилки» слід розуміти помилку або описку, допущенну платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об’єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов’язань з податку, збору, обов’язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описку, допущену при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання з того чи іншого податку, збору (обов’язкового платежу).

Визначення цих термінів міститься у роз’ясненні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167, а також у листі Державної податкової адміністрації України від 06.07.2001 р. № 9018/7/23-3317.

Статтею 14 ПКУ передбачено визначення понять які вживаються в ПКУ. В даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні.

У главі 11 ПКУ не передбачено застосування відповідальності до платників податків у разі виявлення порушень, які не призвели до заниження податкових зобов’язань.

Враховуючи вищенаведене, у ПКУ не передбачено визначення арифметичної або методологічної помилки та відповідальності за дані помилки.

Суми податкових зобов’язань з екоподатку за розміщення відходів обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів – нагадують у податковому відомстві.

При цьому наявність або відсутність затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів на обчислення сум екологічного податку не впливає.

Тож навіть у разі перевищення платником податку затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або в разі їх відсутності розмір екологічного податку не збільшується.

Джерело: роз’яснення ДПС у Чернівецькій області

На засіданні уряду 15 вересня було прийнято рішення виділити кошти з Держбюджету на покриття заборгованості з виплати допомог по часткову безробіттю для малого та середнього бізнесу (МСБ). Про це повідомляє Федерація роботодавців України (ФРУ).

Програма надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину для МСБ почала працювати у 2020 році з метою підтримки бізнесу, який постраждав внаслідок скорочення своєї економічної діяльності через пандемію COVID-19, та з метою збереження робочих місць.

Фінансування зазначеної допомоги у 2020 році здійснювалося за рахунок Фонду боротьби з COVID-19, створеного у складі Держбюджету.

У 2021р. у Держбюджеті не передбачено коштів на фінансування виплат по частковому безробіттю на період карантину для МСБ. У зв’язку з чим виникла заборгованість перед суб’єктами господарювання на суму понад 459 млн грн, подано більше 3 000 заявок на виплату, які не могли профінансувати більше 9 місяців.

Після прийняття відповідних змін до бюджету правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, бізнес почне отримувати належне фінансування, як сподіваються у ФРУ, вже з жовтня 2021 р.

________________________________________

До відома

Міністерство фінансів оновило схему зображення структури власності.

Оприлюднені схеми відрізняються від попередньої редакції. Підприємствам з великою кількістю фізичних осіб – засновників, доведеться зазначати інформацію про всіх фізосіб. Крім того, додано зразки для державних підприємств та підприємств, в яких держава володіє 50% капіталу.

Звернутися до Міністерства з питань практичного застосування Положення про форму та зміст структури власності (далі – Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.03.2021 № 163, можна на електронну адресу infomf@minfin.gov.ua.

Водночас звертаємо увагу, що Положення розроблено відповідно до Закону № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) та Закону № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361).

У Положенні терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі № 361, зокрема:

– кінцевий бенефіціарний власник (далі – КБВ) для юридичних осіб – це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, в тому числі через ланцюг контролю/володіння (пункт 30 частини першої статті 1);

– структура власності – документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх КБВ, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність КБВ (пункт 58 частини першої статті 1).

Ознаки здійснення прямого/непрямого вирішального впливу наведені у пункті 30 частини першої статті 1 Закону № 361.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 % статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов’язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому КБВ не може бути особа, яка лише формально володіє 25 % і більше статутного капіталу, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Вищенаведена норма Закону № 361 встановлює, що безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 % статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи не є обов’язковою умовою, яка дає змогу визначити належність фізичної особи до КБВ.

Тобто, КБВ може бути фізична особа, яка не володіє часткою у розмірі 25 чи більше % статутного (складеного) капіталу компанії, але яка має можливість, зокрема здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність компанії у спосіб, визначений зазначеною нормою Закону № 361. Наприклад: розпоряджатися активами; отримувати дивіденди; здійснювати вирішальний вплив на формування складу та/або результати голосування органів управління, на вчинення правочинів, що визначають основні умови господарської діяльності юридичної особи.

Таким чином, визначення наявності непрямого вирішального впливу у кожному конкретному випадку має здійснюватися з урахуванням особливостей створення та діяльності юридичної особи, її структури власності, взаємовідносин співвласників тощо.

Водночас зазначаємо, що обов’язок встановлення інформації про КБВ законодавством покладено на юридичних осіб.

Визначення КБВ є специфічним для кожної юридичної особи та залежить від конкретної ситуації, особливостей механізмів володіння і контролю в окремих правових системах та відповідних фактичних обставин.